КРА́ВЧЕНКО Іван Іванович (20. 06. 1899, с. Троїцьке, нині Довгалівське Рокитнянського ра­йону Київської обл. — 18. 02. 1953, Київ) — історик, архівіст. Доктор історичних наук (1952), професор (1952). Брав активну участь у встановлен­ні радянської влади на території України, зокрема був головою комісії з ліквідації у Києві установ царського і Тимчасового урядів (1919–20), член ВУЦВК УСРР (1920–21). Закінчив Київський ІНО (1924). На­вчався в аспірантурі Науково-дослідної кафедри історії України М. Грушевського (Київ, 1925–28), де досліджував тему «Великопанське господарство на Поділ­лі в першій половині ХІХ ст.», однак промоційну роботу не захистив. Працював у Київському ІНО (1928–33); водночас входив до складу Комісії ВУАН для ви­учува­н­ня соціально-економічної історії України 19–20 ст. (1929–34), Архео­графічної комісії ВУАН (1930–34), Комісії революційних рухів в Україні при ВУАН (1930). Як секретар Історичного циклу ВУАН 1933–34 активно ви­ступав проти школи М. Грушевського. Вчений секретар і директор Історико-архео­графічного ін­ституту ВУАН (Київ, 1934); науковий спів­робітник Київського обласного історичного архіву (1934–36); спів­робітник, за­ступник директора з наукової роботи Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (Київ, 1936–40); викладач Моздоцент вчительського ін­ституту (1941–42) й Ростовського університету (1942–44; обидва — РФ); 1944–52 — декан історичного факультету, завідувач кафедри історії СРСР і проректор з наукової роботи Чернівецького університету (актив. учасник радянізації Буковини); від 1952 — завідувач кафедри історії народного господарства Київського фінансово-економічного ін­ституту.