Гушалевич Євген Іванович

Визначення і загальна характеристика

ГУШАЛЕ́ВИЧ Євген Іванович (28. 11. 1864, Львів — 29. 05. 1907, м. Кьольн, Німеч­чина) — спів­ак (драматичний тенор). Син ві­домого укр. письмен­ника І. Гушалевича. Навч. у Львів. університеті та Віден. консерваторії (1888–91; кл. Генсбахера). Удосконалював вокал. майстерність у В. Висоцького. Спів­ав в опер. театрах Братислави, Берліна, Брно, Праги, Будапешта, Львова та ін. Ви­ступав також на опер. сценах Польщі та Німеч­чини. Володів рідкісним щодо краси, сили і гнучкості голосом великого діапазону металевого тембру. Мистецтво Г. від­значалося першокласною дикцією, блискучим фразува­н­ням, неабиякою інтонацією та драм. талантом. У репертуарі — українські народні пісні, а також романси М. Лисенка, А. Вахнянина, Д. Січинського та ін. 1901 фірма «Зонофон» (Ві­день) випустила грамплатівки із записами низки арій з опер зарубіж. композиторів (зокрема Р. Ваґнера) у виконан­ні Г.

Партії: Манріко, Радамес («Трубадур», «Аїда» Дж. Верді), Каніо («Паяци» Р. Леонкавал­ло), Турід­ду («Сільська честь» П. Масканьї), Тангейзер, Лоенґрін, Ерік («Тангейзер», «Лоенґрін», «Летючий гол­ландець» Р. Ваґнера), Рауль, Пророк, Васко да Ґама («Гуґеноти», «Пророк», «Африканка» Дж. Мейєрбера), Арнольд («Вільгельм Телль» Дж. Рос­сіні), Флоре­стан («Фіделіо» Л. ван Бетговена).

Літ.: Є. Гушалевич у Відні // Діло. 1890, 18 трав.; Оперний спів­ак Євген Гушалевич // Там само. 1894, 2 верес.

І. М. Лисенко

Завантажити статтю