Гущин Олег Ілліч
Визначення і загальна характеристика
ГУ́ЩИН Олег Ілліч (11. 02. 1935, Севастополь — 06. 06. 1997, Київ) — майстер художнього скла, ювелірного мистецтва, живописець. Заслужений художник УРСР (1983). Член СХУ (1971). Закін. Сімфероп. художнє училище (1955; викл. А. Креслов, М. Щеглов), Моск. вище худож.-пром. училище (1966; викл. Г. Антонова, В. Статун). Працював на Київ. заводі худож. скла (1966–69); гол. художником Респ. об’єдн. «Укрскло» (1969–80); гол. художником Худож. фонду УРСР (1980–87). Від 1967 — учасник респ., всесоюз. і міжнар. мистецьких виставок. Персон. — у Лондоні (1989), Києві (1995, 1997). Основна галузь — художнє скло (декор. вази, багатопредметні композиції, скульптурна пластика, ужитк. криштал. та гутний посуд), ювелірні витвори (оклади ікон у техніці гарячої емалі, жін. прикраси). Розширив художні можливості кришталевого та гутного скла. Неперевершений майстер матового гранування. Твори відрізняються вишуканістю посудних та багатством декор. форм, вражають різноманітністю проявів кольоропластич. виразності скла. Роботи зберігаються у музеях Києва, Львова, Хмельницького; Донец., Микол., Одес., Сум., Черніг. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- набори — «Київ» (1966), «Плахта» (1967), «Золота осінь» (1970); келихи «Іній» (1970); вази — «Київська Русь» (1969), «Квітуча земля» (1971), «Пам’яті К. Білокур» (1978), «Квіти» (1987), «Т. Шевченко» (1990), «Іриси» (1996); декор. композиції — «Квітень» (1980), «Фламінго» (1981), «Бережіть планету Земля» (1984), «Пори року» (1988), «Слава козацька не вмре, не загине» (1991); скульптура «Архангел Михаїл» (1996).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
