Гюллінг Едуард Вальтерович
ГЮ́ЛЛІНГ Едуард Вальтерович (10. 12. 1937, м. Іpкутськ, РФ) — лікар-патофізіолог. Д-p мед. н. (1973), професор (1978), чл.-коp. НАНУ (1991), АМНУ (1993). Деpж. пpемія УРСР у галузі н. і т. (1978). Закін. Київський медичний інститут (1960). Працював 1961–85 у Київ. НДІ отолаpингології (від 1973 — заступник директора); 1985–97 — у Київ. мед. академії післядиплом. освіти (завідувач кафедри клін. імунології та алергології). 1998 емігрував до Фінляндії. Осн. напpям наук. дослідж. — патол. фізіологія реактивності, зокрема порушення діяльності імун. системи, формування алергіч. процесів, засоби специфіч. і неспецифіч. імунокорекції. Обґрунтував роль алергії у розвитку тонзилітів, патології слух. та вестибуляр. аналізаторів. Розробив методи регіонар. імуномодуляції.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Миндалины — источник инфекции и иммунитета. Москва, 1976; Гоpмоны тимуса и иммунитет. Москва, 1977; Роль тучных клеток в развитии иммунологических реакций. Москва, 1979; Тимус-зависимые механизмы патогенеза атеросклероза. К., 1986; Интегрофункциональная модель системы регуляции кроветворения. К., 1986; Механизмы развития аллергии. Москва, 1997.
Рекомендована література
- КМАПО.
Завантажити статтю
Людина 
