ГЮ́Л­ЛІНГ Едуард Вальтерович (10. 12. 1937, м. Іpкутськ, РФ) — лікар-патофізіолог. Д-p мед. н. (1973), професор (1978), чл.-коp. НАНУ (1991), АМНУ (1993). Деpж. пpемія УРСР у галузі н. і т. (1978). Закін. Київський медичний ін­ститут (1960). Працював 1961–85 у Київ. НДІ отолаpингології (від 1973 — за­ступник директора); 1985–97 — у Київ. мед. академії післядиплом. освіти (завідувач кафедри клін. імунології та алергології). 1998 емігрував до Фінляндії. Осн. напpям наук. дослідж. — патол. фізіологія ре­активності, зокрема поруше­н­ня діяльності імун. системи, формува­н­ня алергіч. процесів, засоби специфіч. і неспецифіч. імунокорекції. Об­ґрунтував роль алергії у роз­витку тонзилітів, патології слух. та вестибуляр. аналізаторів. Роз­робив методи регіонар. імуномодуляції.