Го Мо-жо

ГО Мо-жо (справж. – Го Кайчжень; 16. 11. 1892, м. Шавань, провінція Сичуань, Китай – 12. 06. 1978, Пекін) – китайський історик, письменник, громадський діяч. Закін. мед. факультет Університету Кюсю (Японія, 1923). Учасник революції 1925–27 у Китаї. У 1928–37 – на еміграції у Японії, де вивчав стародавню історію Китаю. Під час антияпон. війни 1937–45 – на політ. роботі у ЗС гомінданів. уряду; від 1949 – президент АН Китаю, голова Всекитай. асоц. працівників літ-ри і мистецтва, від 1954 – заступник, голова Постій. комітету Всекитай. зборів парт. представників. 1969 обраний чл. ЦК КП Китаю. Друкувався від 1919. Один із організаторів й кер. літ. товариства «Творчість» (1921) і «Всекитай. асоц. діячів літ-ри і мистецтва з відсічі ворогові». Рання поезія представлена зб. «Богині» (1919) та «Зоряний простір» (1923), для яких характерні антифеод. настрої, рев. романтизм. Вірші наступ. років увійшли в зб. «Ваза» (1927), «Повернення до життя» (1928), «Голос війни» (1938), «Цикади» (1948). Написав низку п’єс на історико-патріот. тематику, серед них – «Тигровий знак» (1942). В істор. працях досліджував питання рабовласниц. суспільства у Китаї, проблеми дешифрування й інтерпретації давніх написів. Крит. і публіцист. статті та мемуари зібрані у кн. «Дорожні замітки про СРСР» (1946), «Сьогодні і завтра» (1949), «Кипіння» (1950), «Пісня про бурхливу хвилю» (1959). Укр. мовою окремі твори Г. переклали П. Воронько, О. Гончар, О. Жолдак, В. Козаченко, А. Малишко, Л. Первомайський, О. Новицький, В. Сосюра, В. Струтинський, П. Тичина, І. Чирко та ін.

Тв.: укр. перекл. – Цюй Юань: Істор. трагедія на 5 дій. 1953; Вибране. 1954; 1959 (усі – Київ).

Літ.: Гольберг М. Вибрані твори Го Мо-жо // Рад. слово. 1953, 9 черв.; Шумов С. Поезія великого натхнення // Рад. Поділля. 1953, 13 січ.; Михайлов П. Драматургія Го Мо-жо // РМ. 1953, 24 черв.; Василюк Д. Твори Го Мо-жо українською мовою // Вітчизна. 1955. № 7; Федоренко Н. Т. Китайская литература. Москва, 1956; Желоховцев А. Ким був Цао Цао?: Дискусія навколо п’єси Го Мо Жо «Освічена пані Цай» // Всесвіт. 1960. № 4; Маркова С. Д. Поэтическое творчество Го Мо-жо. Москва, 1961; Цыбина Е. А. Драматургия Го Мо-жо в период антияпонской войны (1937–1945). Москва, 1961.

Г. О. Добко

Основні твори

укр. перекл. – Цюй Юань: Істор. трагедія на 5 дій. 1953; Вибране. 1954; 1959 (усі – Київ).

Рекомендована література

Гольберг М. Вибрані твори Го Мо-жо // Рад. слово. 1953, 9 черв.;
Шумов С. Поезія великого натхнення // Рад. Поділля. 1953, 13 січ.;
Михайлов П. Драматургія Го Мо-жо // РМ. 1953, 24 черв.;
Василюк Д. Твори Го Мо-жо українською мовою // Вітчизна. 1955. № 7;
Федоренко Н. Т. Китайская литература. Москва, 1956;
Желоховцев А. Ким був Цао Цао?: Дискусія навколо п’єси Го Мо Жо «Освічена пані Цай» // Всесвіт. 1960. № 4;
Маркова С. Д. Поэтическое творчество Го Мо-жо. Москва, 1961;
Цыбина Е. А. Драматургия Го Мо-жо в период антияпонской войны (1937–1945). Москва, 1961.