Говорухін Станіслав Сергійович

ГОВОРУ́ХІН Станіслав Сергійович (29. 03. 1936, м. Березники Перм. обл., РФ — 14. 06. 2018, с-ще Барвиха Моск. обл.) — кінорежисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1986). Нар. депутат РФ (1993–95, 1995–99, 1999–2003). Закін. Казан. університет (1958), ВДІК (1966; майстерня Я. Сегеля). Працював 1966–86 на Одес. кіностудії худож. фільмів, де поставив стрічки «Вертикаль» (1967, співавт.), «День янгола» (1969), «Білий вибух» (1970), «Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1973), «Контрабанда» (1975), «Вітер надії» (1978), «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, 5 серій, т/ф), «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна» (1981, 3 серії), «У пошуках капітана Ґранта» (1985, 7 серій, т/ф), «Десять негренят» (1987), проявивши себе як сповідувача чіткої жанрової форми. Від 1987 — на кіностудії «Мосфільм». Зняв х/ф «Бризки шампанського» (1988), «Ворошиловський стрілець» (1999), «Благословіть жінку» (2003, 4 серії), «Не хлібом єдиним» (2005); у д/ф «Так жити не можна» (1990, премія «Ніка», премія Мкф у Монреалі), «Росія, яку ми втратили» (1992), «Велика кримінальна революція» (1994) проявилися не тільки його світоглядна, а й політ. позиції. Глядацький успіх його картин зумовлений фаховим володінням жанр. канонами кінематографа та бездоганним добором акторів, яким він зазвичай дозволяє бенефісне виконання (показовими є ролі у виконанні В. Висоцького, С. Юрського, Є. Євстигнєєва, Л. Удовиченко у т/ф «Місце зустрічі змінити не можна»). Власна актор. практика Г. навпаки характеризується виражальною аскезою: Павлик («Повернення Баттерфляй», 1982, реж. О. Фіалко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Батько («Серед сірого каміння», 1983, реж. К. Муратова, Одес. кіностудія худож. фільмів), Кримов («Асса», 1987, реж. С. Соловйов, «Мосфільм»). Серед стрічок, знятих за сценаріями Г., — касові лідери рад. кінопрокату «Пірати ХХ століття» (співавт., 1979, реж. Б. Дуров) і «Таємниці мадам Вонґ» (1986, реж. С. Пучинян).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю