ГОВОРУ́ХІН Станіслав Сергі­йович (29. 03. 1936, м. Березники Перм. обл., РФ — 14. 06. 2018, с-ще Барвиха Моск. обл.) — кінорежисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1986). Нар. депутат РФ (1993–95, 1995–99, 1999–2003). Закін. Казан. університет (1958), ВДІК (1966; майстерня Я. Сегеля). Працював 1966–86 на Одес. кіностудії худож. фільмів, де по­ставив стрічки «Вертикаль» (1967, спів­авт.), «День янгола» (1969), «Білий вибух» (1970), «Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1973), «Контрабанда» (1975), «Вітер надії» (1978), «Місце зу­стрічі змінити не можна» (1979, 5 серій, т/ф), «Пригоди Тома Сойєра і Гекльбер­рі Фінна» (1981, 3 серії), «У пошуках капітана Ґранта» (1985, 7 серій, т/ф), «Десять негренят» (1987), проявивши себе як сповід­увача чіткої жанрової форми. Від 1987 — на кіностудії «Мосфільм». Зняв х/ф «Бризки шампанського» (1988), «Ворошиловський стрілець» (1999), «Благословіть жінку» (2003, 4 серії), «Не хлібом єдиним» (2005); у д/ф «Так жити не можна» (1990, премія «Ніка», премія Мкф у Монреалі), «Росія, яку ми втратили» (1992), «Велика кримінальна революція» (1994) проявилися не тільки його світо­глядна, а й політ. позиції. Глядацький успіх його картин зумовлений фаховим володі­н­ням жанр. канонами кінемато­графа та без­доган­ним добором акторів, яким він за­звичай до­зволяє бенефісне викона­н­ня (показовими є ролі у виконан­ні В. Висоцького, С. Юрського, Є. Єв­стигнєєва, Л. Удовиченко у т/ф «Місце зу­стрічі змінити не можна»). Власна актор. практика Г. навпаки характеризується виражальною аскезою: Павлик («Поверне­н­ня Бат­терфляй», 1982, реж. О. Фіалко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Батько («Серед сірого камі­н­ня», 1983, реж. К. Муратова, Одес. кіностудія худож. фільмів), Кримов («Асса», 1987, реж. С. Солов­йов, «Мосфільм»). Серед стрічок, знятих за сценаріями Г., — касові лідери рад. кіно­прокату «Пірати ХХ столі­т­тя» (спів­авт., 1979, реж. Б. Дуров) і «Таємниці мадам Вонґ» (1986, реж. С. Пучинян).