ГОДУНЬКО́ Осип-Михайло Іванович (23. 09. 1906, м. Ярослав, нині Польща — 26. 10. 1991, Львів) — церковний діяч УГКЦ, письмен­ник і публіцист. Вступив до чину отців Василіян у Крехів. монастирі (нині Жовків. р-н), навч. у монастирі в с. Лаврів (нині Старосамбір. р-ну), закін. гімназію у м. Кристинопіль (нині Червоно­град, 1923; усі — Львівщина). Активно ви­ступав проти латинізації обряду. Пере­буваючи у монастирі в Жовкві, друкувався у ж. «Місіонар» (оповіда­н­ня, пере­клади з нім. літ-ри, цикл статей «Дещо з катехизму»). 1930–33 — слухач Львів. богослов. академії. Висвяч. 1933 Андреєм Шептицьким та М. Будкою. Був священиком у церкві св. Петра й Павла у Львові. Після від­кри­т­тя у Львові ремісн. бурси став її настоятелем, дир. школи сусп. опіки і катехитом ремісн. шкіл і г-зій у Львові, однак через конфлікти з польс. шкіл. владою згодом залишив керівництво бурсою. 1933–39 — чл. редколегії г. «Христос — наша сила» (Львів), де опублікував цикл матеріалів «Вступна реколєкційна наука». 1939–41 служив на Лемківщині. Зі­брані в селах Лемківщини етногр. матеріали «З країни зелених верхів» опубл. в г. «Краківський вісник» (1940–44). Під час 2-ї світової війни був духівником УПА, згодом увʼязн. і засудж. рад. владою до 8 р. у Сибіру. З таборів пере­дав рукопис поеми «Серед блискавок і бурі», що опублік. під псевд. Орися Галичанка (Мюнхен; Рим, 1967). Після звільне­н­ня закін. мед. училище у Львові і працював до 1975 санітаром. Водночас під­пільно виконував обовʼязки священика і читав лекції монахам-студитам, був спів­роб. митрополита катакомб. УГКЦ В. Стернюка. Факт пере­слідува­н­ня і руйнува­н­ня УГКЦ рад. режимом, вважав Г., мають ви­знати Ватикан і весь світ. Публікувався також у зб. «Шашкевичіана» (Він­ніпеґ–Львів), брав активну участь в організації збору коштів для побудови памʼятника М. Шашкевичу у Львові.