ГОЛИ́НСЬКИЙ Михайло Теодорович (02. 01. 1890, с. Вербівці, нині Городенків. р-ну Івано-Фр. обл. — 01. 12. 1973, м. Едмонтон, Канада) — спів­ак (драматичний тенор). Чоловік Г. Голинської. Співу навч. у Ч. Заремби у Львові та в Е. Ґарбіно в Мілані (1921–25). Під час 1-ї світової війни служив в австр. армії, від 1918 — в УГА. 1919 був спів­роб. Секретаріату військ. справ ЗУНР у Станіславі (нині Івано-Франківськ). 1925–26, 1933–34 — соліст Великого театру у Варшаві, 1926–27 — Одес., 1927–30 — Харків. опер. Ви­ступав на опер. сценах Києва, Тбілісі, Ленін­града (нині С.-Петербург), Москви. 1930–38 (з пере­рвами) спів­ав у Львів. опері. 1938 емігрував до США, згодом до Канади, де продовжув концертну діяльність. Володів великим голосом широкого діапазону красивого тембру з блискучим верх. регі­стром металевого від­тінку. Ви­ступав з концерт. про­грамами, у яких виконував твори Н. Нижанківського, Д. Січинського, М. Лисенка, Я. Степового, С. Людкевича, нар. пісні. Г. — автор «Спогадів», опубл. 1993 у Києві.