ГОЛИ́ЦИН Лев Сергі­йович (12(24). 08. 1845, маєток Стара Вєсь Люблін. губ., Росія, нині Польща — 12(25). 12. 1915, м. Феодосія, нині АР Крим) — фахівець у галузі виноробства і вино­градарства, право­знавець. З походже­н­ня дворянин. Магістр права (1874). Член-кореспондент Моск. археол. товариства (1877). Золоті медалі Всерос. пром.-худож. ви­ставки в Москві (1882), Всесвіт. ви­ставки в Парижі (1889), Велика срібна медаль Всерос. с.-г. ви­ставки у Харкові (1887), Ґран-Прі Всесвіт. ви­ставки вин у Парижі (1900). Закін. Сорбон­ну (Париж, 1862), Моск. університет (1871). У 1864–67 служив у канцелярії і Гол. архіві Міністерства закордон. справ. У 1870-х рр. — почес. мировий суддя і гласний Владимир. губерн. і повіт. земських зборів, предводитель дворянства Муром. пов. Владимир. губ. Брав участь в археол. дослідже­н­нях бас. р. Ока, де від­крив стоянки камʼяної доби. 1871–74 ви­вчав держ. право в Італії, Німеч­чині, Франції, водночас на­вчаючись вино­градарства і виноробства. 1878 при­дбав маєток Новий Світ (нині смт побл. м. Судак, АР Крим), де створив дослідно-вироб. винороб. госп-во. 1881–84 — гласний Моск. міської думи; 1886–92 — почес. мировий суддя Феодосій. пов. Таврій. губ.; від 1890 — гласний Феодосій. повіт. земських зборів. 1891–98 — гол. винороб Повіт. ві­домства. У 80–90-х рр. 19 ст. вперше в Росії організував виробництво високо­якісних шампан. і десерт. вин. Від 1902 — почес. чл., від 1911 — голова Комітету вино­градарства Товариства с. господарства пд. Росії. Створив низку вино­градо-винороб. госп-в, зокрема «Абрау-Дюрсо», та вино­сховищ у Криму, культивував бл. 500 сортів вино­граду. Одним з найважливіших досягнень Г. є закладе­н­ня колекції вин Нац. вироб.-аграр. обʼ­єдн. «Масандра» (м. Ялта, АР Крим). Вперше у вітчизн. практиці порушив пита­н­ня необхідності боротьби з фальсифікацією вин. Погру­д­дя Г. встановлено в смт Масандра (Ялтин. міськради) та Новий Світ, м. Євпаторія (АР Крим). 1998 Спілка виноробів Криму заснувала Золоту медаль ім. Л. Голицина.