Головін Павло Васильович
ГОЛОВІ́Н Павло Васильович (21. 06(03. 07). 1885, с. Іжевське Рязан. губ., Росія — 22. 01. 1964, Київ) — хімік. Доктор технічних наук (1935, без захисту дис.), професор (1939). Член-кореспондент АН УРСР (1939). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1951). Закін. Рязан. гімназію (1905), Моск. вище тех. училище (1914). Навесні 1914 мобілізов. на фронт, у серпні потрапив у полон, де пробув до 1918. Після звільнення працював на інж. посадах у харч. і буд. пром-стях. 1922–32 — у Моск. хім.-технол. інституті: асист., зав. лаб. при каф. цукроваріння, від 1929 — проф., 1930–31 — керівник каф. 1931–32 працював у Київ. інституті цукр. промисловості. 1933–34 — гол. інж. Головцукру, зав. лаб. хім. контролю Центр. інституту цукр. промисловості (Москва), 1935–38 — керівник мех. лаб. Вітамін. інституту при Щокін. вітамін. комбінаті (Моск. обл.). 1938–41 і 1944–55 — завідувач кафедри цукристих речовин Київ. технол. інституту харчової промисловості. Водночас 1939–61 — зав. лаб. цукристих речовин Інституту орган. хімії АН УРСР. Наукові дослідження Г. присвячені кристалізації сахарози. Розробив нові методи очищення цукр. соків, одержання фруктози, що мало вагоме значення для розвитку цукр. та рафінадної промисловості. За його дослідженнями вперше в СРСР отримано гліцерин методом бродіння.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Кристалізація цукру. К., 1959 (співавтор); Іонітне молоко: Виготовлення для вигодовування дітей раннього віку. К., 1959; Сахараты и их применения в промышленности. К., 1960 (співавтор); Химия и технология свеклосахарного производства. К., 1964 (співавтор).
Завантажити статтю
Людина 
