ГОЛОВІ́НСЬКИЙ Іван (25. 04. 1927, с. Зарваниця, нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл — 01. 07. 2013, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — психолог, громадський діяч. Син В. Головінського та М. Головінської-Кузьмович. Дійсний член НТШ (1990). Навч. в Ін­нсбруц. університеті (1948–49), закін. Зальцбур. університет (1948, обидва — Австрія), Університет Темпл (м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США, 1961; ступ. д-ра психології). У 1954–59 — психолог у школі м. Камден; 1959–66 — психолог і дир. психол. служби в Ін­ституті для ро­зумово недороз­винених і психічно хворих у м. Вайнленд; 1966–2002 — доцент, над­звич. проф., звич. проф., продекан (1990–97), від 2002 — емерит. проф. Університету Ратґерса (м. Нью-Брунсвік; усі — у шт. Нью-Джерсі, США). Проводив порівняльні дослідж. не­спроможності на­вча­н­ня ро­зумово недороз­винених у Сх. Європі та СРСР. Член Амер. асоц. психологів, Амер. академії шкіл. психології. 1995 пере­бував у наук. від­ряджен­ні в Укр. пед. університеті (нині Нац., Київ). Член ред. колегії ж. «Українські про­блеми» (Київ), автор публікацій у часописах «Рідна школа», «Освіта», «Україно­знавство», «Пластовий шлях», «Гомін України», «Шлях пере­моги», «Національна трибуна», «Америка».