ГО́ЛОВНЕ — селище міського типу Любомльського ра­йону Волинської області. Центр селищ. ради, якій під­порядк. села Масловець, Скрипиці, Ясне. Знаходиться в пн.-зх. частині області, за 140 км від обл. центру та за 15 км від залізнич. ст. Любомль. З Пн. та Сх. насел. пункт оточують ліс. масиви Головнен. лісництва. Має автобусне сполуче­н­ня з містами Луцьк та Ковель. Площа 4,2 км2. Насел. 3190 осіб (2001, складає 99,3 % до 1989), пере­важно українці. Вперше згадується у польс. джерелах 1444, у люстрації Любомл. староства — 1564. До серед. 19 ст. на тер. сучас. Г. (нині ур­очище Попова Криниця) з джерела («Гол. джерело», «Гол. русло», «Голова річки») брала початок р. Припʼять. Звідси й походить назва сучас. с-ща. На 1564 у Г. було понад 40 селян. госп-в, млин, корчма. Від 1768 — власність магнат. роду Браницьких. Після 3-го поділу Польщі 1795 село у складі Зх. Волині ві­ді­йшло до Рос. імперії. На­прикінці 18 ст. у ньому налічувалося 1680 селян-кріпаків при 240 дворах. 1849 царський уряд конфіскував володі­н­ня К. Браницького у Володимир-Волин. пов. Волин. губ., зокрема й Г., селяни отримали статус державних. Однак екон. становище селян лишалося досить складним. У пореформен. період (після 1870-х) екон. життя по­жвавилося. За ріше­н­ням губерн. комісії селянам Г. було виділено 6426 дес. землі, з них 2002 — орної. На 1860 у Г. налічувалося 278 дворів, мешкало 2186 осіб, на 1906 — 520 дворів та 3192 особи. Від 1876 у селі діяло однокласне сільс. училище. Під час 1-ї світової війни було окуповане австро-угор. та нім. військами. Від­ступаючи, рос. війська виселили більше половини насел. у сх. губернії України та в Центр. Росію. На поч. 1919 Г. було зайняте військами ново­утвор. Польс. держави. На корот. час у серпні 1920 рад. війська примусили від­ступити поляків. Проте вже у серед. вересня 1920 Г. знову було окупов. Польщею. На 1935 чисельність насел. складало лише 1336 осіб. Злиден­не життя і екон. криза змушували місц. жит. ви­їжджати до ін. регіонів Польщі та ін. країн на заробітки. За права укр. насел. боролися осередки політ. партій ОУН та КПЗУ (оста­н­ня мала більший вплив на місц. насел.). Діяло обʼ­єдн. «Просвіта». Від 1939 — у складі УРСР. 1940–60 — райцентр, від 1960 — у складі Любомл. р-ну. Смт від 1957. У Г. проводились масові ре­пресії насел. рад. владою. Від 25 червня 1941 до 29 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Понад 40 юнаків та дівчат нацисти вивезли на примус. роботи до Німеч­чини, у серпні 1942 роз­стріляли бл. 100 мешканців Г. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Гол. під­приємства: с.-г. ТОВ «Тернове», овочесушил. комбінат. У Г. — заг.-осв. школа, школа-інтернат для дітей-сиріт та дітей, по­збавлених батьків. піклува­н­ня, дитсадок; лікар. амбулаторія; Будинок культури, 2 б-ки, муз. школа; ДЮСШ; готель. Діє Свято-Троїц. церква УПЦ МП (1841). У 1950-х рр. побл. с-ща археологи виявили могильники помор. культури (4–2 ст. до н. е.): Головне-1 та Головне-2. У Г. народився арх., лауреат Шевченків. премії І. Оксентюк.