ГОЛОВНИ́Й ВІЙСЬКО́ВО-ІСТОРИ́ЧНИЙ МУЗЕ́Й-АРХІ́В (ГВІМА)

А́РМІЇ УНР — архівна установа. Створ. під час пере­бува­н­ня Уряду УНР на еміграції у Польщі з метою зі­бра­н­ня, упорядкува­н­ня, реєстрації та збереже­н­ня наказів, реляцій, щоден­ників бо­йових подій, листува­н­ня й ін. військ. документів істор. характеру, а також всіх матеріалів доби Визв. змагань 1917–21, зокрема ві­дозв, оголошень, газет і журналів, присвяч. укр. про­блематиці. Наказ про заснува­н­ня ви­дано Гол. командою військ УНР 2 липня 1921. З метою кращого зберіга­н­ня істор. документів музей-архів планувалося роз­містити у Львові, але через політ. об­ставини місцем його роз­ташува­н­ня обрано польс. м. Тарнув, де у той час пере­бував Уряд УНР в екзилі. Нач. ГВІМА при­знач. адм. хорунжого М. Обідного, який на той час мав знач. досвід роботи у памʼятко­охорон. установах, архіваріусом — адм. під­хорунжого Й. Уланівського. М. Обідний від­разу роз­горнув активну діяльність із встановле­н­ня контактів з укр. еміграц. осередками у Польщі та поза її межами — у Румунії, Болгарії, Туреч­чині, Італії, Швеції. До ГВІМА почали надходити документи з військ. частин, окремі матеріали та ви­да­н­ня від укр. дипломат. місій, ред. часописів тощо. Загалом від 2 липня 1921 до 1 січня 1922 до музею-архіву наді­йшло 2620 од. зберіга­н­ня, серед них — військ. статути, ві­дозви, оголоше­н­ня, таборові часописи, малюнки, порт­рети, фото­графії, афіші, плакати, печатки, зразки уніформи. Кер-во Військ. мін-ва УНР, сприяючи поповнен­ню фондів ГВІМА, видавало циркуляри й роз­порядже­н­ня від­носно зі­бра­н­ня та збереже­н­ня істор. документів про бо­йовий шлях Армії УНР. Однак недо­статнє фінансува­н­ня ін­ституції та намага­н­ня польс. влади пере­нести її до табору інтернов. укр. вояків у Каліші по­стійно за­грожували припинен­ню діяльності музею-архіву. 1 вересня 1921 голова Директорії УНР С. Петлюра затвердив закон про заснува­н­ня Музею-архіву визволе­н­ня України (МАВУ), внаслідок чого планувалося пере­творити ГВІМА на окремий від­діл ново­утвор. музею. Однак обʼ­єд­на­н­ня цих установ не від­булося, оскільки МАВУ так і не роз­почав своєї практич. діяльності. 7 грудня 1922 Рада нар. міністрів УНР по­становила пере­дати ГВІМА на час пере­бува­н­ня Уряду УНР поза межами України від Військ. мін-ва до Міністерства нар. освіти. Це ріше­н­ня загалом негативно по­значилося на подальшій діяльності музею-архіву, оскільки він опинився у під­порядкуван­ні одного з найменш фінансово забезпеч. мін-в. 1923 М. Обідний ви­ступив з ініціативою пере­везе­н­ня збірок ГВІМА та МАВУ до Праги, яку не під­тримало керівництво УНР. Не­зважаючи на це, у вересні 1923 він вивіз частину матеріалів з Тарнува до Праги, де вони були покладені в основу колекції ново­утвор. Українського національного музею-архіву.