Голод 1921-23

Визначення і загальна характеристика

ГО́ЛОД 1921–23. Перший за часів радянської влади голод в Українi був спричинений посухами 1921–22, повоєн­ною роз­рухою, політикою хлібозаготівель і надмірним вивозом хліба за межі УСРР. 1921 від посухи загалом загинуло 20 % засiвiв, зокрема у Миколаївській губ. — 65 %, Катеринослав. — 64 %, Запоріз. — 63 %, Одес. — 45 %, Донец. — 40 %, Кременчуц. — 19 %. У степових губерніях не вдалося повернути навіть насі­н­ня. Серед політ. чин­ників вирішал. роль зіграла продрозкладка. У червні 1921, не­зважаючи на посуху в пд. губерніях, політбюро ЦК КП(б)У під тиском ЦК РКП(б) по­становило стягнути борги по продрозкладці минулих років у всіх без винятку губерніях республіки. Рос. столиці додатково отримали 138 тис. пудів зерна, але зерн. запаси укр. селянства були остаточно вичерпані. Руйнівні наслідки продрозкладки для селян. госп-в пере­вищили збитки, спричинені вiйною. Найбiльший дефiцит селян. засiвiв навесні 1921 виник не на тер., де від­бувалися осн. воєн­ні дії (Одес., Київ., Донец., Катеринослав., Поділ. i Волин. губ.), а там, де активно виконувався план хлібозаготівель (Чернiг., Полтав., Харків. губ.).

Валовий збір хліба в Україні 1921 склав 276,6 млн пудів (чверть від середнього рівня 1909–13). Навіть без урахува­н­ня податку, фураж. і насін­нєвих витрат він міг забезпечити лише мін. продовол. потреби селян — по 11 пудів зерна на їдця на рік. Але заради хлібопо­стача­н­ня рос. пром. центрів і армії продподатк. зав­да­н­ня в Україні директивою ЦК РКП(б) встановлено у роз­мірі 120 млн пудів, причому податк. ставки, порівняно з РСФРР, без­під­ставно під­вищувались, а селяни не­врожай. місцевостей не звільнялися від сплати податку, як це було у Росії. Із 74,9 млн пудів зерна, зі­браного в УСРР за продподатком, більше третини (28,5 млн пудів) від­правлено у РСФРР. Туди ж наді­йшло 40 % (1 млн пудів) продовол. фонду держ.-громад. комісій допомоги голодуючим (допгол), створ. у липні 1921 ВУЦВК. На поч. 1922 рад. уряд офіц. оголосив голодуючими Запоріз. і Донец. губ. повністю; Дні­пров., Херсон., Микол. повіти Микол. губ.; Катеринослав. i Новомоск. — Катеринослав. губ.; Одес. i, частково, Тираспол. — Одес. губ.; Костянтино­град. i Кобеляц. — Полтав. губ. Лише після цього частка фондів комісій допгол почала використовуватись для допомоги укр. голодуючим. У травні 1922 держава забезпечувала 10 % тих, хто потребував продовол. допомоги в УСРР, тоді як у Росії її отримувала більшість голодуючих (60–80 %). Наслідком допомоги Поволжю стало ката­строф. пошире­н­ня голоду у не­врожай. місцевостях України. Протягом грудня 1921 — травня 1922 кількість селян. госп-в, ви­знаних державою голодуючими, збільшилася втричі. Уряд оголосив голодуючими нові місцевості Пд. України — Єлисаветгр. пов. Микол. губ.; Верх­ньоднi­пров., Микол., Криворiз., Павло­град. — Катеринослав. губ.; Тираспол. і Вознесен. — Одес. губ.; Олександрiй., Чигирин., Хорол., Золотоніс., Кременчуц., Черкас. — Кременчуц. губ.; Iзюм., Змiїв., Купʼян. — Харків. губ. У роз­пал голоду (весна 1922) в республіці голодувало 3,8 млн осіб (15 % насел.), причому в офіц. ви­знаних голодуючими губерніях — 3,5 млн осіб (36 % мешканців). Перші випадки голод. смертей зареєстровані у жовтні 1921, однак заг. кількість загиблих від голоду неві­дома. Обовʼязок допомагати голодуючим РСФРР було знято з України у червні 1922. Гол. роль у врятуван­ні голодуючих ві­діграли іноз. благодійниц. організації, які роз­горнули свою дяльність 1922 з влас. ініціативи. У серпнi 1922 60 % голодуючих отримали допомогу, причому 4/5 з них — вiд iноз. оргцiй, зокрема більшість пайків (180,9 млн) надала Американська адміністрація допомоги (АРА), ще 12,2 млн — мiсiя Ф. Нансена (допомога iнших оргцiй була значно меншою).

1922, не­зважаючи на недосiв i по­вторну посуху в степ. губерніях, урожай у ін. місцевостях був непоганий — валовий збір хлібів давав можливiсть задовольнити власнi потреби. Однак до 1923 у сусiднi рад. республiки було вивезено 9 млн пудів хлiба, екс­портовано за кордон ще 13,5 млн пудів. Аби екс­порт не ви­глядав аморально, ЦК Допгол ВЦВК оголосив, що врожай 1922 повнiстю припинив голод. У жовтнi 1922 комiсiї допгол пере­йменованi у комiсiї по боротьбi з наслiдками голоду (наслiдгол). Пріоритет. напрямом їх діяльності стала вироб. допомога селян. господарствам. Вiдповiдну спрямованість, з ініціативи уряду УСРР, набула й допомога iноз. благодійниц. орг-цiй. Найбільшу допомогу надав Євр. амер. обʼ­єд­наний роз­поділ. комітет («Джойнт»), який первісно діяв під егідою АРА (у листопаді 1922 ви­йшов з її складу). Проте у пром. центрах республіки були залишені без­коштовні їдальні для голодуючих дітей і без­робітних. Продовол. позика селянам у роз­мірі 5,8 млн пудів зерна та насін­нєва у обсязі 4,2 млн не покрили хліб. дефіциту, що виник внаслідок зерн. екс­порту. Недо­статнє продовол. забезпече­н­ня насел. не­врожай. мiсцевостей при­звело до по­вторе­н­ня голоду, хоча i в менших мас­штабах, нiж у поперед. роцi. Взимку 1922 на Пд. України голодувало бл. 2 млн дiтей, з яких допомогу отримувала лише половина (943,5 тис. осіб).

Лiт.: Герасимович І. Голод на Україні. Берлін, 1922; Год борьбы с голодом 1921–1922 гг. Через делегатов VII Всеукраинского съезда Советов всем трудящимся Украины: Отчет Центральной комис­сии по борьбе с последствиями голода при ВУЦИКе. Х., 1922; О голоде: Сб. ст. Х., 1922; Отчет Центральной комис­сии по борьбе с последствиями голода при ВУЦИК. Х., 1922; Итоги борьбы с голодом в 1921–22 гг.: Сб. ст. и очерков. Москва, 1922; Гуревич М. Б. Голод и сельское хозяйство Украины: Очерк. Х., 1923; Млиновецький Р. Голод на Україні в світлі урядових даних. Голод на Україні і «таємнича рука» Москви. 1921–1922 рр. Детройт, 1958; Сербин Р. Голод 1921–1923 і українська преса в Канаді. Торонто; К., 1992; Кульчицький С. В., Мовчан О. М. Невiдомi сторiнки голоду 1921–23 рр. в Українi // Iстор. зошити. К., 1993; Голод 1921–23 років в Українi: Зб. док. i мат. К., 1993; Хорошун Б. Від голоду до голоду: Комуно-радянська продовольча політика в Україні в 20–30-х рр. К., 1998; Вони ж. Три голодомори в радянській Україні. К., 2002; Сергійчук В. І. Як нас морили голодом. 1921–23, 1932–33, 1946–47. К., 2003; Мовчан О. М. Голод 1921–1923 як «генеральна репетиція» 1933-го // Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки. К., 2003.

О. М. Мовчан

Завантажити статтю