Ґастєв Олексій Капітонович

Визначення і загальна характеристика

ҐА́СТЄВ Олексій Капітонович (псевд.: Дозоров, Зорін та ін.; 26. 09 (08. 10). 1882, м. Суздаль, нині Владимир. обл., РФ — 15. 04. 1939) — громадсько-політичний діяч, поет. Навч. у Моск. учител. ін­ституті, з якого 1901 виключ. за участь у політ. діяльності як чл. РСДРП. 1901, 1906, 1914 був заарешт., однак втікав із засла­н­ня. 1907 ві­ді­йшов від більшовиків, був прибічником синдикалізму. 1907–18 — чл. правлі­н­ня Петрогр. спілки металістів. 1909 працював у ж. «Жизнь для всех». Від 1913 знову зблизився з більшовиками, спів­працював у г. «Правда». 1917–18 — секр. ЦК Всерос. спілки робітників-металістів, 1918–19 працював в упр. заводів Москви, Миколаєва, Харкова, 1919 — завідувач від­ділу мистецтв, чл. колегії Наркомосу УСРР. Організатор і голова (1920–38) Центр. ін­ституту праці при ВЦРПС. Голова Ради з наук. організації праці при Наркоматі робітн. контролю (1924–26), Всесоюз. комітету стандартизації при Раді праці та оборони СРСР. 1938 заарешт. вчетверте. 15 квітня 1939 у Москві за звинуваче­н­ням у приналежності до змовниц. організації засудж. до роз­стрілу. Ґ. — один із фундаторів наук. організації праці, висунуті ним ідеї алгоритмізації й про­грамува­н­ня навч. та вихова­н­ня випередили ідеї С. Прес­сі про навч. автомати. Автор зб. «Поэзия рабочего удара» (Петро­град, 1918), «Пачка ордеров» (Рига, 1921).

Пр.: Как надо работать. Москва, 1921; Наши задачи. Москва, 1921; Вос­стание культуры. Х., 1923; Снаряжение современ­ной культуры. Х., 1923; Нормирование и организация труда (Общее введение в про­блему). Москва, 1929.

Літ.: Гастев А. К. — основатель и руководитель Центрального ин­ститута труда ВЦСПС // ЦИТ и его методы НОТ. Москва, 1970.

Р. В. Руденко

Завантажити статтю