ҐВЕТА́ДЗЕ Ражден Матві­йович ( ; 29. 07(10. 08). 1897, с. Ціхіа, нині у складі м. Ткібулі, Грузія — 01. 12. 1952, Тбілісі) — грузинський письмен­ник. Рання творчість по­значена символіст. мотивами (поет. зб. «» / «Ночі»; « » / «Месія ослів»; обидві — 1921). Ві­ді­йшовши від символізму, Ґ. створив романи «» («Тео», 1929), «» («Бага­т­тя», 1931), в яких змалював картини становле­н­ня рад. влади в Грузії. Зб. новел «» («Лашаурські вечори») та « » («Білоруські новели»; обидві — 1935) характеризуються глибиною проникне­н­ня у психологію людини. Подіям війни присвятив цикл « » («Правдиві новели», 1943), повість («Життя починається спочатку», 1949), поет. твори. Пере­клав індій. («Рамаяна») та вірм. («Давид Сасунський») епоси, деякі твори М. Некрасова, поему «Мойсей» І. Франка (разом з К. Лордкіпанідзе), драму «Лісова пісня» та вірші «Вечірня година», «Скрізь плач, і стогін, і ри­да­н­ня» Лесі Українки, повість «Нові потоки» В. Козаченка (опубл. 1951). М. Бажан пере­клав українською мовою поему Ґ. «Сестри Мерквіладзе» // «Поезія груз. народу. Антологія: У 2 т.», т. 2, К., 1961.