Ґеллнер Ернест-Андре
ҐЕ́ЛЛНЕР Ернест-Андре (Gellner Ernest Andre; 09. 12. 1925, Париж — 05. 11. 1995, Прага) — англійський філософ, антрополог і соціолог. Член Британ. Академії (1974). Один із засн. Європ. асоц. соц. антропології. З євр. німецькомов. сім’ї. Навч. у Праз. англ. грамат. школі. Навесні 1939 родина емігрувала до Великої Британії. 1944–45 Ґ. служив у складі чес. механізов. бригади британ. армії. Закін. Оксфорд. університет (1945). У Лондон. школі економіки: проф. філософії, логіки і наук. методології (1949–84); 1984–93 — проф. соц. антропології Кембридж. університету (Велика Британія). Засн. і дир. (1993–95) Центру дослідж. націоналізму при Центр.-європ. університеті в Празі. Перша книга Ґ. «Words and things» («Слова і речі», Бостон; Лондон ,1959), присвяч. критиці школи лінгвіст. філософії Л. Вітґенштайна, спровокувала дискусії. У кн. «Thought and Change» («Думка і зміни», Лондон; Чикаґо, 1965) — перший систематизов. виклад поглядів Ґ. на проблеми націй та націоналізму. Від серед. 1960-х рр. цікавився тим, що відбувалося в країнах соціаліст. табору. Після придушення «праз. весни» значну увагу приділяв Рад. Союзу, зокрема наук. критиці марксизму як системи пізнання та рад. школи етнографії, представленої працями академік Ю. Бромлея. У монографії «Nations and Nationalism» («Нації та націоналізм», Ітака; Нью-Йорк; 1983; перекладена нім., франц., польс., чес., рос. мовами, на іврит) подано найфундаментальнішу теорію націоналізму. Заг. схему філософії історії, у рамках якої Ґ. представляв свою теорію, побудовано на поділі історії людства на три фази розвитку: доаграрну, аграрну та індустріальну. Генезу націй і націоналізму розглядав як результат та складову масштаб. зрушень у способах пізнання, в культурі, матеріал. виробництві, пов’яз. із переходом людства від аграр. до індустр. епохи. За Ґ., кожній стадії відповідає властивий саме їй домінуючий спосіб виробництва і розподілу (йдеться передусім про екон. систему); характерні для неї суспільно визнані способи примусу, які пов’язують з наявністю чи відсутністю держави (влади); притаманні переважно для неї способи спілкування, комунікації, соц. поведінки, світосприйняття, культура та способи пізнання. Теорія націоналізму Ґ. стала одним із найвпливовіших і найконтроверзійніших варіантів наук. осмислення феномена нації та варіантів націоналізму. У дослідж. «Plough, Sword and Book» («Плуг, меч та книга», Чикаґо, 1988) виклав філософію історії; у кн. «Conditions of Liberty» («Умови свободи», Лондон; Нью-Йорк, 1994) подав аналіз причин загибелі комунізму та погляди на природу громадян. суспільства; кн. «Anthropology and Politics» («Антропологія і політика», Кембридж, 1995) — зб. есе, присвяч. відомим постатям соц. антропології. Коло наук. зацікавлень і тематика праць Ґ.: комунізм і націоналізм, іслам, психоаналіз, етнографія, соціологія, релятивізм. Найвідомішими і найвпливовішими стали праці про теорію нації та націоналізму. Укр. мовою перекладено й опубл. кн. «Ґелнер Е. Нації та націоналізм. Націоналізм» (К., 2003), «Ґелнер Ернест. Розум і культура: Істор. роль національності та раціоналізму» (Х., 2004).
Рекомендована література
- A. Walicki. Ernest Gellner and the «Constructivist» Theory of Nation // Harvard Ukrainian Studies. 1998. Vol. 22;
- Салдан А. Проблеми походження нації і «високої культури» у дослідженнях Ернеста Геллнера // Народознавчі зошити. Л., 2002. Ч. 1–2;
- J. Hall. Ernest Andre Gellner // Biographical memoirs of fellows II. Oxford, 2003.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 