ҐЕ́НИК Євгенія Петрівна (05. 03. 1926, с. Вижній Березів, нині Верх­ній Березів Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 16. 04. 2016, м. Коломия Івано-Фр. обл.) — майстриня художньої вишивки і ткацтва. Заслужений майстер народної творчості України (1997). Член НСХУ (1989), НСМНМУ (1992). Вивезена 1947 з рідними до Сибіру, втекла додому й пере­ховувалася. Закін. Коломий. пед. училище (1950). Мистецтву навч. у бабусі та мами. Учителювала; працювала ін­структором гуртка Станіслав. станції юних талантів (1958–60); кер. гуртка худож. вишивки при Коломий. палаці піонерів (нині Будинок школяра, 1960–86). Учасниця респ. (від 1977), всесоюз. (від 1982) та між­нар. (від 1987) мистецьких ви­ставок. Персон. — у Коломиї (1977, 2000), Івано-Франківську (1983, 1992, 1985, 1997, 2007), Каневі (Черкас. обл., 1987), Львові (1989, 1992), Камʼянці-Подільському (Хмельн. обл., 1998), Києві (2005). Творчість Ґ. базується на геом. орнаментиці (осн. елементи — трикутник, квадрат, ромб, а також традиційній — «головки», «рачки», «кучерики», «зірнички», «ріжки» та ін.), що у по­єд­нан­ні з рослин. візерунками створює орнам. композиції. Майстриня володіла всіма техніками вишива­н­ня, улюблена техніка — низинка. Вишивки у традиціях Гуцульщини та Поку­т­тя доповнювала автор. новотворами. В основі творчості — нац. вишивка у контекс­ті традиц. побут. культури та її єд­ності з нар. костюмом і сучас. одягом. Серед робіт — рушники, серветки, наволочки, накидки, корогви, доріжки, портьєри, жін. блузи, чол. сорочки, ткані запаски, пояси, одягові комплекси, унікал. за формою та кольор. ріше­н­ням ґер­дани (понад 200), силянки, кулони. Вироби зберігаються у Коломий. музеї нар. мистецтва Гуцульщини та Поку­т­тя, НХМ, МУНДМ, Музеї нар. архітектури та побуту України, Шевченків. нац. заповід­нику в Каневі, Між­нар. музеї Т. Шевченка в Палермо.