Василащук Ганна Василівна
ВАСИЛАЩУ́К Ганна Василівна (02. 11. 1924, с. Шешори, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 27. 06. 2004, там само) — майстриня художньої вишивки і ткацтва. Державна премія України ім. Т. Шевченка (1968). Член НСХУ (1971), НСМНМУ (2002). Освіта середня. Працювала 1944–47 у Косів. лікарні. Учасниця респ. та зарубіж. худож. виставок від 1968. Персон. — у Києві (1967). Розвинула й збагатила традиц. мотиви гуцул. геом. орнаменту у витканих та вишитих рушниках, метафорично пов’яз. з істор. подіями в Україні, творами Т. Шевченка (понад 150 рушників), І. Франка, В. Симоненка. Роботи виконано човниковою та перебір. техніками ткацтва. Репродукціями її рушників проілюстровано «Кобзар» Т. Шевченка (К., 1971). Вироби зберігаються у МУНДМ, МЕХП, Коломий. музеї нар. мистецтва Гуцульщини та Покуття (Івано-Фр. обл.), музеях Косова, Снятина.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Темна нічка гори вкрила (Гуцулка Ксеня)» (1964), «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?», «Вічний революціонер» (обидва — 1967), «Гетьте, думи, ви хмари осінні» (1968), «Гонта в Умані» (1969), «Степом, степом» (1981), «О земле, рідна» (1991), «Буває, в неволі» (1992), «Задивлюся у твої зіниці» (1993), «Великі роковини» (1994), «Розрита могила» (1995).
Рекомендована література
- Качкан В. Ганна Василащук: Альбом. К., 1985;
- Маричевський М. Ганна Василащук // ОМ. 2004. № 2;
- Жоголь Л. Ткацтво Ганни Василащук // Нар. мистецтво. 2005. № 1–2.