Ґінзбурґ Олександр Маркович

ҐІ́НЗБУРҐ Олександр Маркович (04. 07. 1876, м. Слов’янськ, нині Донец. обл. — 1949, Харкiв) — архiтектор. Професор (1931). Закiн. фіз.-мат. факультет Харкiв. університету (1898) і інж. факультет Харків. технол. інституту (1903, викл. О. Бекетов). Вивчав 1899 математику в Берлін. університеті. 1905 у Харкові в провулку П. Грабовського, № 4 збудував влас. будинок (у співавт. з І. Загоскіним), в якому відкрив буд. контору «Залізобетон» (нині спортивний клуб «Золота рибка»). Від 1904 — чл. архіт.-буд. відділу Харків. тех. товариства. Був одним із представникiв рацiоналiзму та конструктивiзму. Серед найвизнач. проектів — прибутк. будинки на вул. Сумська, № 6, № 26, № 51, № 65, № 80, № 82а, № 102, № 108 (усі — поч. 20 ст.), на вул. Римарська, № 23 (1913), житл. будинки на вул. Пушкінська, № 19 (1907), на вул. Коцарська, № 23 (1908), на вул. Мельникова, № 8, на вул. Нетеченська, № 16 (обидва — 1910), на вул. Чайковського, № 15 (поч. 20 ст.), № 21 (1912), на Вознесен. площі, № 8 (нині площа Фейєрбаха, 1914), у Плетньов. провулку, № 7 (1916), учбова споруда Євр. благодій. товариства на вул. Мельникова, № 12 (нині Нац. фармацевт. академія, 1909–12), особняк промисловця Бураса на вул. Мельникова, № 6 (1912) у Харкові. Збереглася низка споруд громад., культур. та пром. призначення, спроектованих Ґ., у Дніпропетровську, Сумах, Луганську, Москві. У співавт. з землеміром Н. Жаврідом виконав топогр. план Харкова з показом фактич. розмірів міста і нових поселень за міською межею. Після більшов. перевороту 1917, ймовірно, рятуючись від можливих репресій, переїхав у Ростов-на-Дону (РФ), де перебував на викладац. роботі. Від 1922 — на відбудові Донбасу; 1924 повернувся до Харкова, брав участь у реконструкції підприємств. Від поч. 1930-х рр. через ідеол. цькування архітекторів-конструктивістів займався здебільшого викладац., зокрема у Харків. інж.-буд. інституті, та наук. діяльністю. Під час 2-ї світової війни — на евакуації в Тбілісі. Від 1944 — голова Харків. міської євр. общини. 1945 Ґ. заборонено займатися пед. діяльністю, його звинувачено у шкідливих виявах сіонізму. Через 4 р. без засобів для існування помер. Напрями наук. дослідж.: проблеми містобудування, мистецтвознавства, теорії симетрії, кристалографії, стереоскоп. кіно, оптики та колористики.

Рекомендована література

1. Пучков А. Орнаментальні реалії О. М. Гінзбурга та архітектурознавчі споглядання О. Г. Габричевського: Спроба методол. кореляцій і культур. контекст // Архіт. спадщина України. 1994. № 1;
   Google Scholar Internet
2. Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть. К., 1999;
   Google Scholar Internet
3. Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург: К 130-летию со дня рождения // Дайджест-Е. 2006, 8 авг.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю