Ігнащенко Анатолій Федорович

ІГНА́ЩЕНКО Анатолій Федорович (28. 01. 1930, с. Захарiвцi, нині Хмельн. р-ну Хмельн. обл. — 05. 04. 2011, Київ) — архiтектор. Батько О. Ігнащенко. Дійсний член НАМУ (2006), Укр. академії архітектури (2002). Заслужений діяч мистецтв України (2000). Народний художник України (2010). Держ. премiя України iм. Т. Шевченка (1974). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2006). Закiн. Київ. iнж.-буд. інститут (1953). Відтоді — на творчій роботі в галузі архітектури та синтезу мистецтв. Працював 1953–63 в інституті «Укрдіпрошахт», 1960–63 — у Зонал. НДІ експерим. проектування, 1963–64 — в інституті «УкрНДІпроект», 1964–66 — в інституті «УкрНДІПмістобудування», 1966–69 — у худож.-експерт. колегії Міністерства культури УРСР, 1969–90 — у Худож. фонді УРСР. Серед реаліз. проектів — станція метро «Дніпро» (1956, співавтор С. Павловський); пам’ятники Т. Шевченку на бульварі Сен-Жермен у Парижі, у м. Білий Бір (Польща), І. Франку в м. Вінніпеґ (Канада), Лесi Українцi у Києві, м. Саскатун (провінція Саскачеван, Канада), І. Котляревському, В. Вернадському, В. Заболотному, М. Заньковецькій у Києві, Б. Хмельницькому в Хмельницьку, І. Козловському в с. Мар’янівка Васильків. р-ну Київ. обл., меморіали О. Довженку в смт Сосниця Черніг. обл., М. Березовському і Д. Бортнянському у м. Глухів Сум. обл., «Циганська кибитка», «Сім культур» у м. Кам’янець-Подільський Хмельн. обл., «Савур-Могила» побл. м. Сніжне Донец. обл., «Бабин Яр» у Києві, «Голодомор–33» побл. Мгар. монастиря у м. Лубни Полтав. обл., Пагорби Слави у Черкасах і Житомирі, музеї М. Островського у м. Шепетівка Хмельн. обл., трипіл. цивілізації у с. Трипілля Обухів. р-ну Київ. обл.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю