Ґостинська Владислава

ҐОСТИ́НСЬКА Владислава (1858, Львів — 1934, там само) — скульпторка. Навч. у Львів. худож.-пром. школі (1880–83; викл. Т. Вишньовецький), у Відні в Худож.-пром. школі та в майстерні С.-Р. Левандовського (1884–86). Від 1886 працювала у Львові, викладала рисунок у жін. учител. семінарії. Брала участь у львів. мист. ви­ставках від 1886. На Заг. кра­йовій ви­ставці 1894 екс­понувала книжк. шафу, оздоблену різьбленими і живопис. орнаментами, що стилізували мотиви гуцул. керам. виробів О. Бахметюка. Виконувала у тонованому під бронзу гіпсі, теракоті і бронзі порт­ретні погру­д­дя, плакети та медаль­йони ві­домих львівʼян (зокрема «Ф. Боберська», 1889; «С. Невядомський», 1891; «Е. Лозинський», 1900). У 1889 виконала бронз. порт­рет. медаль­йон для памʼятника Ф. Боберської (автор С.-Р. Левандовський) у львів. костелі кармелітів св. Михаїла. Порт­ретні погру­д­дя трактувала як композиції побут. жанру: «Чернець», «Італійка» (обидві — 1886), «Старець» (1887), «Пустун» (1894). Різьбила також твори на істор. тему. Скульптура «І. Богун» (1888), ін­спірована романами Г. Сенкевича, пред­ставляла енергійно виліплену по­стать молодого укр. козака, «сина степів». Для творчості Ґ. властиві реалізм, увага до деталей, у порт­ретах — глибока психол. характеристика. Від поч. 20 ст. зверталася до ім­пресіонізму й символізму (напр., у бронз. скульптурах «Думка» і «Ворожка», обидві — 1905). Роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв та істор. музеї.