Левандовський Станіслав-Роман
ЛЕВАНДО́ВСЬКИЙ Станіслав-Роман (Lewandowski Stanisław Roman; 22. 02. 1859, с. Котліни, нині Лодз. воєводства, Польща — 03. 02. 1940, Варшава) — польський скульптор і мистецтвознавець. У юнац. роки працював писарем у суді, ковалем на ф-ці, актором укр. мандрів. театру (1875–77). Вивчав медицину у Львів. університеті (1878), скульптуру — у АМ Кракова (1879–82; викл. В. Ґадомський) та Відня (1883–87; викл. Е. фон Гельмер, К. Кундман). Різьбив у стилістиці академізму й необароко. Отримав золоті медалі АМ у Відні за композицію «Смерть вайделота» (1885) і барельєф «Фетида, що просить Юпітера допомогти Ахіллу» (1886); також вирізняються його твори «Запорожець» (1886), «Слов’янин, що розриває пута», «Гоплана» (обидва — 1887). Вирізьбив 1889 надгробок Серватовських з фігурою Богоматері у високому рельєфі на бічному фасаді парафіял. костелу в с. Буцнів (нині Терноп. р-ну Терноп. обл.; арх. Ю. Захаревич). Від 1890 працював у Львові, де відкрив майстерню на вул. Л. Сапіги (нині С. Бандери, № 9). Викладав скульптуру в приват. худож. школі М. Гарасимовича, видавав часопис «Nasza Sztuka», брав участь у діяльності Товариства мулярів, каменярів і теслярів. Створив у Львові реаліст. портретні погруддя Т. Шевченка (бл. 1892), З. Мархвіцького (1894; обидва — бронза), К. Ґрохольського (1894, мармур), медальйони А. Міцкевича (1890), Л. Ґроттґера (1891), Г. Семирадського (1893), мармур. статую актора Я. Круліковського (1891), статую «Вакханка, що кидає диск» (1893). У 1891 з’явилася з підсиленими елементами фактури друга версія зображення вмираючого вайделота з лірою (теракота). Значну увагу у львів. період Л. звертав на монум. пластику. Автор пам’ятника, присвяч. Ф. Боберській, з алегор. барельєфом у костелі босих кармелітів (1890, мармур і бронза, нині затинькований); у стилі неоренесансу виконав настінну епітафію С. Дуніна-Борковського в костелі св. Марії-Маґдалини (1891). І. Франко високо оцінив надгроб. пам’ятник В. Барвінському (1889–91), який був встановлений на Личаків. цвинтарі. 1891 Л. завершив статую А. Міцкевича вис. понад 2 м на фасаді школи ім. А. Міцкевича на вул. Театральна, № 15 (нині середня школа № 62), у наступ. році — пам’ятник А. Міцкевичу в м. Жешув (нині Підкарпат. воєводства, Польща; не зберігся, 1986 відновлено як копію). Тоді ж закінчив неоренесанс. фриз з алегор. барельєфами «Мистецтво і Пром-сть» у залі засідань Галиц. ощад. каси (нині Львів. музей етнографії та худож. промислу). Цей твір Л. виконав у новій майстерні на вул. 3-го Травня (нині Січових Стрільців, № 10). Серед сакрал. творів Л. — керам. статуя Мадонни, виготовлена на ф-ці І. Левинського й показана на Галиц. крайовій виставці 1894. Л. був автором архіт. декору львів. тріумфал. арок 1891 (з гербом Галиц. Русі) і 1894 (з алегор. статуєю Перемоги). Восени 1894 виїхав до Відня, проте підтримував зі Львовом постій. зв’язок. 1898 виконав на замовлення З. Ґорґолевського ескізи груп «Слава», «Музика», «Драма» на фронтоні будинку Львів. театру опери та балету, але відмовився від подальшої праці. 1902 у Львові зробив на прохання керівництва Університету ювіл. медаль А. Малецького, а також теракот. погруддя Ф. Зем’ялковського (бронз. відлив, 1922) та ескіз пам’ятника Ф. Шопену (не реалізовано). 1907 експонував у Львові низку скульптур, зокрема сенсац. еротичну статую Саломеї (1904, гіпс). 1910 у стилі сецесії виконав проект пам’ятника А. Потоцькому у Львові. 1913–14 брав участь у конкурсі проектів пам’ятника Т. Шевченку в Києві. Влітку 1918 працював у Львові над низкою портрет. погрудь та медальйонів. Друкував 1887–98 у львів. пресі статті на актуал. мист. теми, огляди худож. виставок, був постій. рецензентом газет «Dziennik Polski» та «Кур’єр Львівський». У мистецтвозн. статтях особливу увагу звертав на твори з ознаками імпресіонізму, символізму, сецесії, зробив доклад. огляд сучас. мистецтва. Один з теоретиків нац.-романтич. стилю, який ґрунтується на мотивах нар. укр. творчості та спрямов. на відродження ручних ремесел. 1887 закликав до введення у дерев’яну скульптуру нар. орнаментики. Видав у Варшаві кн. «Henryk Siemiradzki» (1903); автор п’єс «У смертельній боротьбі» (1903) і «Нюта» (1908). У Варшаві 1960 відбулася посмертна виставка робіт Л. Його твори зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Львів. істор. музеї, ЛНБ, музеях Польщі й Австрії.
Ю. О. Бірюльов