ҐРДИ́НА Ярослав Іванович (02. 02. 1871, м. Пльзень, нині Чехія — 02. 06. 1931, Дні­пропетровськ) — гірничий інженер-технолог. Закін. С.-Петербур. технол. ін­ститут (1894). Стажувався 1899–1900 в Німеч­чині. 1901 захистив у С.-Петербур. гірн. ін­ституті магістер. дис. на тему «Стійкість руху машини, керованої від­центровим регулятором». Працював 1894–97 інж. у м. Ковно (нині Каунас, Литва), де керував землечерпал. роботами на р. Німан. 1897–99 — в Іваново-Вознесен. мех.-тех. училищі (нині м. Іваново, РФ). Від 1900 — у Дні­проп. гірн. ін­ституті (до 1912 — Катеринослав. вище гірн. училище): від 1901 — проф., 1922–31 — завідувач кафедри приклад. механіки, водночас 1910–12 — ін­спектор з навч. частини, 1912–17 — декан, 1920–21 — ректор. Одночасно від 1919 — завідувач кафедри теор. механіки Дні­проп. університету; від 1923 — професор кафедри теор. механіки, від 1930 — професор кафедри основ машинобудува­н­ня Дні­проп. металург. ін­ституту. 1927–28 — консультант з проектува­н­ня водопо­стача­н­ня Криворіз. металург. заводу. Дослідж. стосуються теорії стійкості регуляторів при неперерв. й перерв. регулюван­ні, про­блем об­ґрунтува­н­ня теор. механіки. Написав 4 під­ручники для гірн. інженерів. Основоположник вче­н­ня про динаміку живих організмів, яке мало особливу актуальність у звʼязку з роз­витком біо­кібернетики, теорії автомат. регулюва­н­ня і машин. математики. За наук. діяльність в цьому напрямі Ґ. називають «батьком кібернетики».