Кравчук Анатолій Андрійович
КРАВЧУ́К Анатолій Андрійович (08. 05. 1934, м. Зіновʼєвськ, нині Кіровоград — 28. 03. 2000, Львів) — актор, режисер. Чоловік Ірини, батько Олексія Кравчуків. Народний артист УРСР (1975), засл. арт. Латв. РСР (1963). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1957; викл. В. Неллі). Відтоді працював актором і реж. Камʼянець-Поділ. рос. драм. театру (Хмельн. обл.); 1959–60 — Хмельн. укр. муз.-драм. театру ім. Г. Петровського; 1960–64 — театру Червонопрапор. Балтій. флоту (м. Лієпая, Латвія); 1964–80, 1985–2000 — актор і реж., 1995–98 — худож. кер. і гол. реж. Львів. драм. театру Зх. оператив. командування; 1980–85 — гол. реж., худож. кер. Львів. укр. драм. театру ім. М. Заньковецької. Майстер перевтілення К. створював на сцені різнохарактерні особистості — від соц. героїв сучасності до трагед. персонажів. Його творчості притаманні тонкий і майстерно виконаний малюнок ролі; проникнення в стиль і природу образу поєднувалося із глибиною гри. Як реж. проявив себе вдумливим постановником і пропагандистом театр. мистецтва. Автор поет. зб. «Храните Гениев, храните!» (Л., 2002). Фрагменти з щоденника К. «Простые мысли. О моем ремесле» опубл. українською мовою у ж. «Просценіум» (2009, № 25; 2010, № 26). Разом із дружиною на Львів. телебаченні зіграв у виставі «Будка Ч-27» І. Франка (1970, реж. В. Робочек).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Заробітчанин («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Анатолій («Суд матері» І. Рачади), Гриціан («Весілля в Малинівці» О. Рябова, Л. Юхвіда), Женя Маркелов («Гросмейстерський бал» Г. Гуревича за І. Штемлером), Віктор («Варшавська мелодія» Л. Зоріна), Єгор, Федір («Марія», «Барабанщиця» А. Салинського), Паша Плужников («У списках не значився» за Б. Васильєвим), Михайло Архангельський («Погода на завтра» М. Шатрова), П’ятьоркін («Васса Желєзнова» М. Горького), Клоун, Хосе («Три хвилини Мартіна Гроу», «Інтерв’ю в Буенос-Айресі» Г. Боровика).
- Основні вистави
- «Анджело, тиран Падуанський» В. Гюґо (1962, також роль Анджело), «Сон князя Святослава» І. Франка (1981), «Декамерон» за Дж. Бокаччо (1982), «Санітарний день» О. Коломійця, «Пригоди бравого вояка Швейка» за Я. Гашеком (обидві — 1983), «Мсьє Амількар, або Людина, яка платить» І. Жаміака (1987, також роль Олександра Амількара), «Між двох сил» В. Винниченка (1991), «Привиди» Г. Ібсена (також роль Пастора Мандерса), «Бал злодіїв» Ж. Ануя (обидві — 1992), «Адвокат Мартіан» Лесі Українки (1994, також роль Мартіана, музичне оформлення), «Мати-наймичка» за Т. Шевченком, «По-модньому» М. Старицького (також роль Вареника), «Зойчина квартира» М. Булгакова, «Жахливі батьки» Ж. Кокто (також роль Жоржа; усі — 1996), «На перші гулі» С. Васильченка (1997).
Людина 