Кравчук Анатолій Андрійович
КРАВЧУ́К Анатолій Андрійович (08. 05. 1934, м. Зіновʼєвськ, нині Кіровоград — 28. 03. 2000, Львів) — актор, режисер. Чоловік Ірини, батько Олексія Кравчуків. Народний артист УРСР (1975), заслужений артист Латвійської РСР (1963). Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (1957; викл. В. Неллі). Відтоді працював актором і режисером Камʼянець-Подільського російського драматичного театру (Хмельницької обл.); 1959–60 — Хмельницького українського музично-драматичного театру імені Г. Петровського; 1960–64 — театру Червонопрапорного Балтійського флоту (м. Лієпая, Латвія); 1964–80, 1985–2000 — актор і режисер, 1995–98 — художній керівник і головний режисер Львівського драматичного театру Західного оперативного командування; 1980–85 — головний режисер, художній керівник Львівського українського драматичного театру імені М. Заньковецької. Майстер перевтілення К. створював на сцені різнохарактерні особистості — від соціальних героїв сучасності до трагедійних персонажів. Його творчості притаманні тонкий і майстерно виконаний малюнок ролі; проникнення в стиль і природу образу поєднувалося із глибиною гри. Як режисер проявив себе вдумливим постановником і пропагандистом театрального мистецтва. Автор поетичної збірки «Храните Гениев, храните!» (Л., 2002). Фрагменти з щоденника К. «Простые мысли. О моем ремесле» опублікувано українською мовою у журналі «Просценіум» (2009, № 25; 2010, № 26). Разом із дружиною на Львівському телебаченні зіграв у виставі «Будка Ч-27» І. Франка (1970, режисер В. Робочек).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Заробітчанин («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Анатолій («Суд матері» І. Рачади), Гриціан («Весілля в Малинівці» О. Рябова, Л. Юхвіда), Женя Маркелов («Гросмейстерський бал» Г. Гуревича за І. Штемлером), Віктор («Варшавська мелодія» Л. Зоріна), Єгор, Федір («Марія», «Барабанщиця» А. Салинського), Паша Плужников («У списках не значився» за Б. Васильєвим), Михайло Архангельський («Погода на завтра» М. Шатрова), П’ятьоркін («Васса Желєзнова» М. Горького), Клоун, Хосе («Три хвилини Мартіна Гроу», «Інтерв’ю в Буенос-Айресі» Г. Боровика).
- Основні вистави
- «Анджело, тиран Падуанський» В. Гюґо (1962, також роль Анджело), «Сон князя Святослава» І. Франка (1981), «Декамерон» за Дж. Бокаччо (1982), «Санітарний день» О. Коломійця, «Пригоди бравого вояка Швейка» за Я. Гашеком (обидві — 1983), «Мсьє Амількар, або Людина, яка платить» І. Жаміака (1987, також роль Олександра Амількара), «Між двох сил» В. Винниченка (1991), «Привиди» Г. Ібсена (також роль Пастора Мандерса), «Бал злодіїв» Ж. Ануя (обидві — 1992), «Адвокат Мартіан» Лесі Українки (1994, також роль Мартіана, музичне оформлення), «Мати-наймичка» за Т. Шевченком, «По-модньому» М. Старицького (також роль Вареника), «Зойчина квартира» М. Булгакова, «Жахливі батьки» Ж. Кокто (також роль Жоржа; усі — 1996), «На перші гулі» С. Васильченка (1997).
Людина 