Кравчук Олексій Анатолійович

КРАВЧУ́К Олексій Анатолійович (03. 04. 1963, м. Лієпая, Латвія) – актор, режисер, педагог. Син Анатолія та Ірини Кравчуків, онук С. Кореняка. Заслужений діяч мистецтв України (2012). Премія ім. В. Блавацького (2008). Закін. актор. (1988; курс О. Сердюка) та режисер. (1995; курс О. Барсегяна) факультети Харків. інституту мистецтв. Грав 1985–88 у Харків. укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка. 1988–91, 1999–2012 – актор, водночас 2006–12 – директор Львів. молодіж. теа­тру ім. Леся Курбаса; 1995–99, 2012 – реж. Донец. укр. муз.-драм. театру; 2000–02 – в. о. гол. реж. Першого укр. театру для ді­тей та юнацтва (Львів); від 2012 – гол. реж. Луган. театру ляльок. За сумісн. викладав у Львів. університеті (2001–05). К. – універсал. актор, зображує як комед., так і драм.-трагіч. героїв, його манері гри притаманні простота і змістовність. Як реж. приділяє велику увагу створенню сценіч. засобами худож. образів, ідей, що розкривають зміст вистав; знаходить сучас. аспект у постановках на істор. тематику.

Ролі: Юда, Командор («На полі крові», «Камінний господар» Лесі Українки), Семянніков, Офіцер («Між двох сил» В. Винниченка), Потвора, Памва («Бла­годарний Еродій», «Наркіс» за Г. Сково­родою), Старий («Сад нетанучих скульп­тур» за Л. Костенко), Олексій («Кабанчик» В. Розова), Лопахін («Садок вишневий» за А. Чеховим), Раскольников («Сни» за романом «Злочин і кара» Ф. Достоєвського), Злодюжка («Опе­­ретка» В. Ґомбровича), Калігула (однойм. п’єса А. Камю), Король («Двір Генріха ІІІ» за А. Дюма).

Вистави: «Учитель танців» Лопе де Веґи (1995), «Закон» В. Винниченка (1996), «Піґмаліон» Б. Шоу (1997, також роль Гіґґінса), «Отак загинув Гуска» М. Куліша, «Як важливо бути серйозним» О. Вайлда (обидві – 1998), «Зо­­лотий човник» за п’єсою «Івасик-Те­­лесик» М. Кропивницького, «Зайчик-хвалько» С. Михалкова (обидві – 2002), «Чекаючи на Годо» С. Беккета (2006, також роль Естрагона; Ґран-Прі Між­нар. фестивалю антич. мистецтва «Бос­порські агони», м. Керч, АР Крим, 2006; обл. премія ім. Б. Романицького, 2007), «Кольори» П. Ар’є, «Шестеро персонажів у пошуках автора» Л. Піранделло (обидві – 2008), «Гамлет» В. Шекспі­ра, «Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Коби­ліна, «Оскар…» за Е.-Е. Шміттом (усі – 2011), «Маскарад» М. Лермонтова (2012), «Синій птах» М. Метерлінка (2013).

Літ.: Козирєва Т. Кравчук: на «території» без кордонів // ДТ. 2008, 25 квіт.; Її ж. П’ять фарб життя // День. 2009, 28 січ.

О. Ю. Кореняк

Основні ролі

Юда, Командор («На полі крові», «Камінний господар» Лесі Українки), Семянніков, Офіцер («Між двох сил» В. Винниченка), Потвора, Памва («Бла­годарний Еродій», «Наркіс» за Г. Сково­родою), Старий («Сад нетанучих скульп­тур» за Л. Костенко), Олексій («Кабанчик» В. Розова), Лопахін («Садок вишневий» за А. Чеховим), Раскольников («Сни» за романом «Злочин і кара» Ф. Достоєвського), Злодюжка («Опе­­ретка» В. Ґомбровича), Калігула (однойм. п’єса А. Камю), Король («Двір Генріха ІІІ» за А. Дюма).

Основні вистави

«Учитель танців» Лопе де Веґи (1995), «Закон» В. Винниченка (1996), «Піґмаліон» Б. Шоу (1997, також роль Гіґґінса), «Отак загинув Гуска» М. Куліша, «Як важливо бути серйозним» О. Вайлда (обидві – 1998), «Зо­­лотий човник» за п’єсою «Івасик-Те­­лесик» М. Кропивницького, «Зайчик-хвалько» С. Михалкова (обидві – 2002), «Чекаючи на Годо» С. Беккета (2006, також роль Естрагона; Ґран-Прі Між­нар. фестивалю антич. мистецтва «Бос­порські агони», м. Керч, АР Крим, 2006; обл. премія ім. Б. Романицького, 2007), «Кольори» П. Ар’є, «Шестеро персонажів у пошуках автора» Л. Піранделло (обидві – 2008), «Гамлет» В. Шекспі­ра, «Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Коби­ліна, «Оскар…» за Е.-Е. Шміттом (усі – 2011), «Маскарад» М. Лермонтова (2012), «Синій птах» М. Метерлінка (2013).

Рекомендована література

1. Козирєва Т. Кравчук: на «території» без кордонів // ДТ. 2008, 25 квіт.;
   Google Scholar Internet
2. Її ж. П’ять фарб життя // День. 2009, 28 січ.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю