Дерещук Петро Кузьмович
ДЕРЕЩУ́К Петро Кузьмович (29. 06. 1886, с. Вишнопіль Уман. пов. Київ. губ., нині Тальнів. р-ну Черкас. обл. — після 30. 04. 1934) — отаман. 1905 екстерном склав іспити при Уман. гімназії на зван-ня нар. вчителя, 1909 — на звання вчителя з правом викладати у 2-клас. школах. Вчителював на Уманщині, 1909 зазнав переслідувань за звинуваченням у рев. пропаганді. Під час 1-ї світової війни — прапорщик рос. армії. Навесні 1917 вступив до УПСР, брав участь у 1-му Всеукр. військ. з’їзді. У листопаді 1918 організував на Уманщині повстання проти гетьман. режиму (очолив місц. повстан. загін). Виступав проти євр. погромів, зокрема у відозвах до населення. У грудні 1920 його загін був розбитий частинами кавалерій. бригади Г. Котовського, відтоді — на нелегал. становищі. 21 березня 1924 заарешт., влітку того ж року засудж. до 10-ти р. таборів і 5-ти р. позбавлення прав. 1927 амністований, мешкав у Києві, працював у Наук. б-ці ВУАН. 29 серпня 1928 заарешт. вдруге, 30 квітня 1929 за звинуваченням у антирад. агітації засудж. до 10-ти р. таборів. Подальша доля невідома.
Рекомендована література
- Чумак А. Петро Дерещук // Десять років роботи комісії Київради з питань поновлення прав реабілітованих: Мат. міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 27–28 квіт. 2001 року. К., 2001.
Завантажити статтю
Людина 
