ДЕРЕЩУ́К Петро Кузьмович (29. 06. 1886, с. Вишнопіль Уман. пов. Київ. губ., нині Тальнів. р-ну Черкас. обл. — після 30. 04. 1934) — отаман. 1905 екс­терном склав іспити при Уман. гімназії на зван-ня нар. вчителя, 1909 — на зва­н­ня вчителя з правом викладати у 2-клас. школах. Вчителював на Уманщині, 1909 за­знав пере­слідувань за звинуваче­н­ням у рев. пропаганді. Під час 1-ї світової війни — прапорщик рос. армії. Навесні 1917 вступив до УПСР, брав участь у 1-му Всеукр. військ. зʼ­їзді. У листопаді 1918 організував на Уманщині пов­ста­н­ня проти геть­ман. режиму (очолив місц. пов­стан. загін). Ви­ступав проти євр. погромів, зокрема у ві­дозвах до населе­н­ня. У грудні 1920 його загін був роз­битий частинами кавалерій. бригади Г. Котовського, від­тоді — на нелегал. становищі. 21 березня 1924 заарешт., влітку того ж року засудж. до 10-ти р. таборів і 5-ти р. по­збавле­н­ня прав. 1927 амністований, мешкав у Києві, працював у Наук. б-ці ВУАН. 29 серпня 1928 заарешт. вдруге, 30 квітня 1929 за звинуваче­н­ням у антирад. агітації засудж. до 10-ти р. таборів. Подальша доля неві­дома.