Державна політика у сфері інформатизації

ДЕРЖА́ВНА ПОЛІ́ТИКА У СФЕ́РІ ІНФОРМАТИЗА́ЦІЇ — комплекс політичних, правових, економічних, соціально-культурних і організаційних заходів, спрямованих на встановле­н­ня загальнодержавних пріоритетів роз­витку інформаційного середовища су­спільства та створе­н­ня умов для пере­ходу країни до інформаційного су­спільства. Інформатизація, що ґрунтується на роз­витку інформ. технологій нац. і глобал. телекомунікац. мереж, від­криває принципово нові можливості організації екон. життя і труд. діяльності людей, роз­витку охорони здоровʼя й освіти, збереже­н­ня та захисту довкі­л­ля, попередже­н­ня природ., соц.-екон. і політ. над­звич. ситуацій та криз, створе­н­ня системи ефектив. держ. упр. і збалансов. роз­витку між­нар. від­носин. Високі темпи роз­витку глобал. телекомунікац. мереж, насамперед Інтернету, докорін­но змінили соц.-політ. і культурне життя міль­йонів людей на всіх континентах й зумовили формува­н­ня єдиного світ. інформ. простору. Роз­виток процесів інформатизації на­прикінці 20 — на поч. 21 ст. свідчить про пере­хід від індустріал. до інформ. су­спільства, характер. рисою якого є ви­значал. роль інформації, одержуваної за допомогою інформ. технологій і телекомунікац. звʼязку у всіх сферах людської діяльності та су­спільства загалом. Гол. мета Д. п. у с. і. — під­вище­н­ня конкуренто­спроможності країни шляхом впровадже­н­ня сучас. і пер­спектив. інформ.-комунікац. технологій в усі сфери жит­тєдіяльності су­спільства з урахува­н­ням реал. стану його роз­витку, а також готовності та спроможності громадян до впровадже­н­ня цих технологій. Вона перед­бачає під­вище­н­ня рівня інформ. забезпече­н­ня кожного громадянина та су­спільства загалом, органів держ. влади; викори­ста­н­ня потенцій. можливостей інформатизації для всебіч. роз­витку науки, культури, мистецтва, освіти, охорони здоровʼя та ін. сфер культур. життя; задоволе­н­ня потреб інформ. забезпече­н­ня громадян, субʼєктів госп. діяльності всіх форм власності; модернізацію і технол. від­новле­н­ня виробництва; роз­виток інформ. інфра­структури. Реалізація політики інформатизації у державі сприяє побудові інформ. су­спільства із характер. систем. змінами у соц.-екон., політико-правовій, культур. сферах. Держава організовує формува­н­ня і викори­ста­н­ня інформ. ресурсів; вживає заходи щодо під­вище­н­ня якості документов. інформації й інформ. послуг; стимулює процес створе­н­ня сучас. інформ. технологій, систем і мереж та забезпечує роз­виток від­повід. комунікацій; створює умови для від­критості, загальнодо­ступності й охорони інформ. ресурсів; регулює від­носини у сфері інформатизації через інвестиц., податк. і бюджетну політику; ви­значає повноваже­н­ня держ. органів у галузі інформатизації. Виріше­н­ня гол. зав­дань Д. п. у с. і. можливе шляхом впливу на обʼєкти інформ. сфери: інформ. ресурси, інформ.-телекомунікац. інфра­структуру; інформ. і телекомунікац. технології; наук.-тех. і вироб. потенціал інформатизації, системи інформ. без­пеки. Втіле­н­ня у життя осн. положень і викона­н­ня практич. заходів Д. п. у с. і. означає цілеспрямов. просува­н­ня країни до інформ. су­спільства. Воно перед­бачає послідовне реформува­н­ня сусп. виробництва й удосконале­н­ня діяльності держ. органів на основі провід. ролі держави в інформатизації су­спільства й упр. інформацією як найважливішим ресурсом соц.-екон., політ. і культур. роз­витку, що ви­значає успіх у викори­стан­ні ін. видів ресурсів (природ., труд., фінанс.); роз­виток сусп. і особистих інформ. потреб та сфери інформ. і телекомунікац. послуг; по­ступове пере­творе­н­ня пере­ваг інформатизації су­спільства у реал. матеріал. і духовні блага для насел. країни; зміцне­н­ня нац. без­пеки за рахунок досягне­н­ня високого рівня інформ. без­пеки і забезпече­н­ня гідного між­нар. статусу країни як повноцін. учасника світ. інформ. спів­товариства.

В Україні нині йде робота над створе­н­ням єдиного інформ. простору і включе­н­ням його у глобал. інформ. інфра­структуру з урахува­н­ням інтересів нац. економіки; забезпече­н­ням інформ. без­пеки та захисту нац. інформ. простору. Нормативно-правовою базою інформатизації стали прийняті 1998 Закони України «Про Національну про­граму інформатизації», «Про Концепцію Національної про­грами інформатизації», «Про затвердже­н­ня задач Національної про­грами інформатизації», у яких пріоритет від­даний створен­ню механізмів регулюва­н­ня процесу інформатизації. Осн. зав­да­н­нями Д. п. у с. і. на даному етапі роз­витку су­спільства в Україні є: роз­робле­н­ня та реалізація єдиної держ. про­грами інформатизації для забезпече­н­ня стійкого роз­витку інформ. інфра­структури й телекомунікац. мереж; створе­н­ня нормативно-правової бази побудови інформ. су­спільства; ефективне формува­н­ня та викори­ста­н­ня нац. інформ. ресурсів, забезпече­н­ня до­ступу до них; освоє­н­ня сучас. інформ. і телекомунікац. технологій; забезпече­н­ня держ. органів, юрид. і фіз. осіб су­спільно значимою інформацією; роз­виток ЗМІ тощо.

Завантажити статтю