Державний бюджет

Визначення і загальна характеристика

ДЕРЖА́ВНИЙ БЮДЖЕ́Т — фінансовий план держави у формі затвердженого вищим законодавчим органом країни документа, що містить кошторис державних доходів і видатків протягом фіскального року й особливості порядку за­стосува­н­ня норм податкового та фінансового законодавства. Принципи і порядок формува­н­ня Д. б. регламентує законодавство (в Україні — Бюджет. кодекс). В екон. ро­зумін­ні Д. б. — інструмент держ. регулюва­н­ня економіки, пере­розподіл. механізм для фінансува­н­ня функцій держави, соц. виплат й інвестицій. В екон. науці поня­т­тя «Д. б.» за­стосовують у широкому ро­зумін­ні, яке включає зведений бюджет і держ. фонди соц. страхува­н­ня. Через Д. б. реалізують пере­розподіл. і від­творювал. функції держ. фінансів: пере­розподіл. — для забезпече­н­ня до­ступу соціально незахищених верств насел. до соц. послуг (освіта, охорона здоровʼя) та мін. соц. стандартів (пенсійне забезпече­н­ня, соц. допомоги), а також між­галуз. пере­розподілу фінанс. ресурсів; від­творювал. — через держ. про­грами екон. роз­витку та держ. інвестиції.

Щорічна процедура прийня­т­тя Д. б. (бюджет. процес) у різних країнах сут­тєво від­різняється і залежить від форми держ. устрою. У США (президент. респ.) президент виносить проект бюджету на на­ступ. фіскал. рік, що роз­починається у жовтні, на роз­гляд Кон­гресу в лютому. На практиці Д. б. США затверджують не пізніше вересня, оскільки за­звичай Кон­грес роз­глядає альтернативні проекти (Сенату і Палати пред­ставників), роз­біжності між якими обговорюють у ході пере­говорів між сторонами. У Великій Британії (парламент. респ.) при­ймають проект уряду, що має під­тримку більшості у Парламенті. В Україні осн. засади бюджет. політики на на­ступ. рік («бюджетна резолюція») затверджує ВР у травні. Органи держ. виконав. влади (мін-ва, держ. адміністрації, комітети) складають проекти кошторисів видатків і подають їх Мін-ву фінансів для зведе­н­ня у єдиний кошторис (формува­н­ня Д. б. за схемою «знизу вгору»). При скла­дан­ні проекту Д. б. на основі макроекон. про­гнозів на на­ступ. фіскал. рік роз­раховують очікувані податк. і неподатк. надходже­н­ня. Міністерство фінансів збалансовує очікувані доходи (податк. й ін. надходже­н­ня) і заплановані видатки, коригує остан­ні у бік зменше­н­ня у разі недо­статності очікуваних доходів, ви­значає запланований роз­мір пере­вище­н­ня доходів над видатками (профіцит) або видатків над доходами (дефіцит) і у вересні подає проект Закону «Про державний бюджет» на на­ступ. рік для роз­гляду ВР. Також Міністерство фінансів ви­значає джерела покри­т­тя дефіциту Д. б.: внутр. і зовн. запозиче­н­ня, продаж держ. майна та ін. Між­ві­домчі, між­галуз., між­регіон. суперечності, які виникають у процесі прийня­т­тя Д. б., врегульовують шляхом досягне­н­ня ком­промісів. Особливістю бюджет. процесу в Україні є право Президента накласти вето у разі не­згоди з прийнятим Законом «Про державний бюджет» і направити свої за­уваже­н­ня для врахува­н­ня ВР. Процедура прийня­т­тя Д. б. в Україні часто зволікається, що зумовлене конфліктом інтересів між правлячими елітами (парламент. партіями) та гілками влади, їх не­здатністю досягати ком­промісів у встановлені законодавством терміни. Затвердже­н­ня Д. б. із запізне­н­ням (після поч. бюджет. року) порушує без­перебійність фінансува­н­ня соц. про­грам. Важливий параметр Д. б. — рівень дефіциту, що не повинен пере­вищувати 3 % ВВП. При роз­роблен­ні Д. б. використовують т. зв. золоте правило, згідно з яким держ. запозиче­н­ня повин­ні залучатися винятково для фінансува­н­ня держ. інвестицій, а фінансува­н­ня поточ. спожива­н­ня за рахунок запозичень не допустиме. Правило збалансов. бюджету перед­бачає, що дефіцити Д. б. в окремі не­сприятливі роки (зокрема екон. де­пресії) повин­ні покриватися за рахунок профіцитів Д. б. під час екон. під­несе­н­ня; у довго­строк. періоді держ. доходи мають дорівнювати видаткам (бути збалансованими). Це правило реалізують шляхом затвердже­н­ня середньо­строк. без­дефіцит. бюджетів на 3–5 р. Кількіс. виміром абсолют. роз­міру Д. б. є обсяги бюджет. видатків за рік. Від­нос. роз­мір Д. б. обчислюють шляхом діле­н­ня річної суми бюджет. видатків на номінал. ВВП. Зро­ста­н­ня роз­мірів Д. б. від­носно ВВП означає під­вище­н­ня рівня держ. втруча­н­ня в економіку, ступеня її «одержавле­н­ня». Залежно від обсягів функцій, закріплених за державою, від­носні роз­міри Д. б. країн сут­тєво різняться. Для ліберал. економіки (США, Канада, Велика Британія, Ірландія, країни Пд.-Сх. Азії) характерний порівняно низький рівень «одержавле­н­ня» економіки — 20–30 % ВВП. У таких країнах видатки Д. б. при­значені для фінансува­н­ня базових функцій держави: держ. упр., без­пека, оборона, забезпече­н­ня мін. соц. стандартів і соц. послуг у галузі медицини та освіти. Соц.-орієнтов. економіці притаман­ний порівняно вищий рівень пере­розподілу ВВП через бюджет (більшість країн континентал. Європи) — 40–60 % ВВП. Такий рівень пере­розподілу потребує за­стосува­н­ня високих ставок оподаткува­н­ня приват. і корпоратив. доходів. Від­носно вищі роз­міри Д. б. у таких країнах мотивовані законодавчо закріпленими зобовʼяза­н­нями держави з фінансува­н­ня соц. трансфертів і послуг на рівні, що значно пере­вищує мін. соц. стандарти (як це прийнято у ліберал. економіці). Для скороче­н­ня надмір. рівня фіскал. навантаже­н­ня на економіку в 1990-х рр. багато країн за­провадили спец. фінанс. норми, які законодавчо закріплюють бюджетні обмеже­н­ня: прямі ліміти роз­міру держ. видатків, податкові «стелі», ліміти бюджет. дефіциту та держ. боргу.

Тенденції до зро­ста­н­ня абсолют. і від­нос. обсягів Д. б. в Україні мали місце 1999–2006, протягом яких рівень «одержавле­н­ня» економіки зріс з 35 до 44 % ВВП (від­ноше­н­ня видатків зведеного бюджету і держ. фондів соц. страхува­н­ня до ВВП). Такий рівень «одержавле­н­ня» економіки вимагає високого рівня податк. навантаже­н­ня, що стримує ділову активність і знижує конкуренто­спроможність укр. товарів в умовах глобалізації та посиле­н­ня між­нар. конкуренції. Оптимал. для України обсяги Д. б. (у широкому ро­зумін­ні) не повин­ні пере­вищувати 39–40 % ВВП, що потребує економії фінанс. ресурсів за рахунок скороче­н­ня не­продуктив. держ. видатків (насамперед на держ. упр.), проведе­н­ня пенсій. реформи, за­провадже­н­ня мед. страхува­н­ня, пере­гляду та скасува­н­ня низки малоефектив. бюджет. про­грам, докорін. реформува­н­ня системи соц. допомоги та соц. пільг, скасува­н­ня субсидій.

Літ.: Луніна І. О. Державні фінанси України в пере­хідний період. 2000; Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінанс. науки / Пер. з нім. 2000; Азаров М. Я., Ярошенко Ф. О., Лібанова Е. М., Альошин В. Б., Білянський О. М. Бюджетна політика у контекс­ті стратегії соціально-економічного роз­витку України: У 6 т. 2004; Азаров М. Я., Ярошенко Ф. О., Єфименко Т. І., Андрущенко В. Л., Бабич Н. М. Державна фінансова політика та про­гнозува­н­ня доходів бюджету. 2004 (усі — Київ).

В. В. Зимовець

Завантажити статтю