Державний Сенат Української Держави (ДС УД)

ДЕРЖА́ВНИЙ СЕНА́Т УКРАЇ́НСЬКОЇ ДЕРЖА́ВИ (ДС УД) — вища суддівська інституція, створена 1918 гетьманом П. Скоропадським. Складався з Адм. ген. суду (голова і 19 сенаторів), Карного ген. суду (голова і 11 сенаторів), Цивіл. ген. суду (голова і 15 сенаторів) та Заг. зібрання (10 сенаторів). Очолював Сенат президент (упродовж усього часу існування ДС УД ним був М. Василенко). Його, а також сенаторів, призначав гетьман за поданням РМ. Президент ДС УД, як і міністр юстиції, був підзвітним гетьманові. Заг. збори (у складі всіх сенаторів) скликалися з ініціативи президента ДС УД або міністра юстиції чи на вимогу не менш, як 10-ти сенаторів. У заг. зібранні ген. судів брали участь 45 сенаторів відповід. судів. Заг. збори Сенату вирішували питання про надання звання сенаторів старшим головам судових палат і прокурорам Заг. зібрання та ген. судів, про дисциплінарну відповідальність сенаторів, звільнення з посади через хворобу, позбавлення звання сенатора. Адм. ген. суд Української Держави розглядав справи, які за часів Рос. імперії належали до компетенції 1-го, 2-го, 3-го і 4-го департаментів Урядуючого Сенату та Особл. присутствія щодо відчуження нерухомого майна на держ. чи громад. користь. Цивіл. і Карний ген. суди повинні були розв’язувати питання, пов’язані з касац. розглядом справ (крім того, Карний ген. суд розглядав військ. злочини). Ген. прокурором Української Держави з часу заснування ДС УД був міністр юстиції (на той час М. Чубинський). Посади прокурорів запроваджувалися при трьох ген. судах і Заг. зібранні ДС УД. Існували також посади товаришів прокурорів: при Адм. ген. суді — 9 осіб, Карному — 5, Цивіл. — 7, при Заг. зібранні — 1 особа. Прокурорам ДС УД надавалося право порушувати питання про необхідність тлумачення, доповнення чи зміни існуючих законів. У січні 1919 рішенням Директорії УНР ДС УД ліквідовано, натомість відновлено діяльність Ген. суду УНР.

Літ.: Стахів М. Гетьманський режим у 1918 і його праводержавна якість. Скрентон, 1950; Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. К.; Філадельфія, 1996; Мироненко О. М. Судові реформи гетьмана П. Скоропадського // Правова держава. Вип. 7. К., 1996.

О. М. Мироненко

Рекомендована література

Стахів М. Гетьманський режим у 1918 і його праводержавна якість. Скрентон, 1950;
Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. К.; Філадельфія, 1996;
Мироненко О. М. Судові реформи гетьмана П. Скоропадського // Правова держава. Вип. 7. К., 1996.