Василенко Микола Прокопович

ВАСИЛÉНКО Микола Прокопович (02(14). 02. 1866, с. Есмань, нині смт Червоне Глухів. р-ну Сум. обл. — 03. 10. 1935, Київ) — історик, правознавець, політичний і громадський діяч. Брат К. Василенка, чоловік Н. Полонської-Василенко. Акад. ВУАН (1920). Дійсний член НТШ (1911). Навч. на мед., закін. істор.-філол. факультет Дерпт. університету (нині м. Тарту, Естонія, 1890). Того ж року переїхав до Києва, де став чл. редколегії ж. «Кіевская старовина», у якому опублікував свої перші наук. статті, серед них — істор. розвідки «К вопросу о децентрализации исторических архивов», «К истории малорусской историографии и малорусского общественного строя», «Прикрепление крестьянства левобережной Малороссии в XVIII ст.» У 1893–1903 викладав історію та рос. мову у київ. гімназіях та Кадет. корпусі, водночас писав статті для «Энциклопедического словаря» Ф. Брокгауза та І. Ефрона, зокрема «Литовско-русское государство», «Малороссия», «Уния и униатская церковь в пределах Польши и России». 1903– 05 — службовець губ. попечительства про нар. тверезість та губ. статист. комітету; 1905–06 — ред. українофіл. г. «Киевские отклики»; 1907 за публікацію матеріалів антиурядового спрямування був засудж. до одноріч. ув’язнення (покарання відбував у С.-Петербурзі). Від 1910 — чл. заг.-рос. Конституц.-демократ. партії та ТУПу, в програмі якого була вимога автономії України у рамках буржуаз. конституц. Росії. Склав іспити на магістра рос. історії в Університеті св. Володимира у Києві; у 1911 було присвоєно звання приват-доцент, однак влада позбавила його права викладати; 1911–12 брав участь у написанні дослідж. «Всемирная история» під ред. Пфлуга — Гартунга, зокрема був автором статей «Очерк русской истории», «Славянские народы (Россия)»; 1913 — присяж. повірений Одес. судової палати, гол. правління Київ. обліково-позичкового товариства взаєм. кредиту; 1913–16 у Києві вийшли друком монографії «Исторические сведения о кабардинском народе» та «Очерки по истории Западной Руси и Украины». Під час 1-ї світової війни працював у київ. відділ. «Союзу міст», «Воєнно-пром. комітету», «Татьянін. комітету» і «Т-ві допомоги населенню Пд. Росії». У 1916 започаткував Київ. міський комітет для задоволення потреб, пов’язаних з війною, працював захисником при канцелярії 12-го кримінал. відділ. Київ. окружного суду. 22 березня 1917 Тимчас. уряд призначив його попечителем Київ. учбової округи, 17 серпня — товаришем міністра освіти Росії. Повернувшись до Києва у листопаді 1917, працював викл. каф. історії Університету св. Володимира, водночас — проф. Укр. нар. університету та юрид. інституту. Від квітня 1918 — чл. Ген. суду України, в. о. голови РМ в уряді гетьмана П. Скоропадського, Міністр нар. освіти (від 2-ї пол. червня — Міністр нар. освіти і мистецтв). За сумісництвом до травня 1918 — в. о. Міністра закордон. справ та голови Держ. Сенату Укр. Держави. Перебуваючи на посту Міністра освіти, проводив політику українізації освіт. закладів, був одним із ініціаторів створ. УАН і Нац. б-ки, його заходами відкрито 50 нових укр. заг.-осв. шкіл, він був також одним з ініціаторів створення Київ. та Укр. Кам’янець-Поділ. університетів. Від осені 1920 — голова Комісії для виучування зх.-руського та укр. права при Соц.-екон. відділі УАН, ред. «Звідомлень» цього відділу, водночас читав у Київ. інституті соц.-екон. наук курси «Загальне вчення про право» та «Українознавство», у Київ. кооператив. інституті — «Історію економіки побуту»; 1921–22 — президент ВУАН. 24 вересня 1923 — 24 жовтня 1925 перебував у в’язниці в справі Київ. обл. центру дій, засудж. до 10 р. ув’язнення, був амністов. (реабіліт. лише у квітні 1991). Після звільнення продовжував працювати у ранзі позаштат. академік, у 1925– 33 очолював Соц.-екон. відділ та Комісію для виучування історії зх.-руського та укр. права при ньому, видавав «Записки» цього відділу та «Праці» комісії. У дослідженнях історії права В. був прихильником порівняльно-істор. методу, започаткував нову галузь правничої науки — історію укр. держави і права. 1991 АНУ заснувала премію ім. В.

Рекомендована література

1. Полонська-Василенко Н. Д. Микола Прокопович Василенко — його життя та наукова діяльність // УІ. 1966. № 3/4;
   Google Scholar Internet
2. Вороненко В. В., Кістерська Л. Д., Матвєєва Л. В., Усенко І. Б. Другий президент: Істор.-біогр. нарис про М. П. Василенка // Вісн. АН УРСР. 1990. № 2;
   Google Scholar Internet
3. Микола Прокопович Василенко: Покажч. літ-ри. К., 1990;
   Google Scholar Internet
4. Вороненко В. В., Кістерська Л. Д., Матвєєва Л. В., Усенко І. Б. Микола Прокопович Василенко. К., 1991;
   Google Scholar Internet
5. Губицький Л. В. Василенко Микола Прокопович // Істор. факультет Київ. університету: Минуле й сьогодення (1834–2004). К., 2004.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю