ДЕ-РІБА́С (ДЕРІБА́С) Олександр Михайлович (19(31). 12. 1856, Одеса — 02. 10. 1937, там само) — історик, письмен­ник. Брат Л. Де-Рібаса. Закін. комерц. училище, навч. на природн. від­діл. фіз.-мат. факультету Новорос. університету (Одеса). 1877–80 — спів­роб. г. «Правда» (Одеса), альманаху «Эхо». 1882–1906 — у Києві, де працював у банків. установах. За­ймався журналістикою, літ. пере­кладами, написав лібрето кількох комічних опер. Повернувшись в Одесу, досліджував її минуле, опублікував у г. «Одес­ский листок» і «Одес­ские новости» серію істор.-мемуар. нарисів, які згодом склали окрему кн. «Старая Одес­са» (О., 1913; ре­принтні вид. — О., 1990 і Москва, 1995). Пізніші публікації уві­йшли до 2-го тому цієї книги, який готувався до випуску в Москві (ви­даний 2004 у Києві). 1911–18 — за­ступник голови Одес. бібліогр. товариства при Новорос. університеті. Д.-Р. вважав засновниками Одеси чорномор. козаків, а укр. мову — «першомовою» Одеси. Дебютував оповіда­н­ням «Лушка» в альманасі «Эхо» (1877, вып. 1; під псевд. С. Покоєв). Значне місце в його творчості 1920–30-х рр. за­ймають сюжети з театр., муз. та худож. життя рідного міста, одес. період біо­графії О. Пушкіна. Д.-Р. був одним із організаторів музею «Стара Одеса», дир. Одес. публ. б-ки (1921–23), очолював у ній крає­знав. від­діл (1925–31), де створив унік. картотеку «Одесика». Припускають, що причиною смерті Д.-Р. стала звістка про закатованого НКВС сина Данила, вченого-хіміка.