Дернові опідзолені ґрунти

ДЕРНО́ВІ ОПІДЗО́ЛЕНІ ҐРУНТИ́ – типи поліських ґрунтів, які мають своєрідні морфолого-генетичні ознаки, зумовлені характером ґрунтоутворювальних порід, і спільний кількісний критерій коефіцієнта профільного накопичення гумусу — 0,04–0,07. Пл. 814 тис. га. Сформувалися під добре освітленими лісами з розвиненим трав’янистим покривом, що зумовлено менш сприятливими умовами для лісу порівняно з місцями залягання дерново-підзолистих ґрунтів за едафіч. чинниками, гол. з яких є трофіч. режим та ступ. зволоження. Приурочені переважно до піщаних і зв’язно-піщаних ґрунтоутворювал. порід різної генет. природи, а також крейдяно-мергельних і, рідше, суглинк. порід. Підзолоутворення у Д. о. ґ. розвивалося слабше, ніж дерновий процес ґрунтоформування. Наслідком останнього є виникнення ґрунтів з недиференційов. профілем, значними параметрами нагромадження гумусу. Їхній профіль складається з гумус. (в орних ґрунтах 25–30 см, у цілинних 18–28 см) та перехідного (на глиб. 40–60 см змінюється материн. породою) горизонтів. Кількість гумусу визначають вмістом фіз. глини та ступ. зволоження. В автоморф. піщаних (до 5 % ф. г.) — 0,5–0,7 % гумусу, зв’язно-піщаних (5–10 % ф. г.) — 0,8–1 %, легкосуглинк. (20–30 % ф. г.) — 2,4–2,8 %, у глеюватих відповідно 0,8, 1,2 і 3,3 %, а в глейових — 1, 1,4 і 4 %. Ступ. зволоження діагностують параметрами коефіцієнтів віднос. акумуляції гумусу: автоморф. — 0,96–1,25, глеюватий — 1,26–1,6 і глейовий — 1,61–2. Піщані і зв’язно-піщані різновиди мають у складі 95–96 % кремнезему, до 2 % заліза й алюмінію, до 0,5–0,7 % калію, 0,4–0,5 % лужноземел. елементів і 0,04–0,06 % фосфору. При збільшенні кількості фіз. глини в Д. о. ґ. зменшується вміст кремнезему і, відповідно, зростає вміст ін. елементів. У зв’язку з цим родючість залежить від кількості фіз. глини. Найнижчою вона є у піщаних і зв’язно-піщаних різновидів через малу кількість пожив. речовин, недостатню вологоємність, а в глейових видів — перезволоженість. Агропотенціал с.-г. культур зростає від піщаних до легкосуглинк. (автоморфні і глеюваті): озима пшениця — від 7–9 до 28–32 ц/га за природ. родючості і від 22–24 до 40–42 ц/га за ефективної, озиме жито — відповідно від 10–12 до 28–32 ц/га і від 28–29 до 41–44 ц/га, ячмінь — від 6–7 до 20–22 ц/га і від 20–22 до 30–34 ц/га тощо. Підвищення родючості здійснюють відповід. сівозмінами залежно від спеціалізації землеробства при обов’язковій наявності в їхній структурі багаторіч. трав з поєднанням системи обробітку, удобрення, фітомеліорацій. Застосовують у ліс. і с. господарствах. За типом ґрунтоутворення й інтенсивністю гумусонакопичення ґрунти на карбонат. крейдяно-мергельних породах аналогічні ґрунтам на ін. материн. породах. Проте, враховуючи специфіку морфол. ознак будови профілю, своєрідність властивостей, їх виділяють в окрему групу (див. Дернові опідзолені карбонатні ґрунти).

Літ.: Полупан М. І., Соловей В. Б., Величко В. А. Нові підходи до класифікації ґрунтів Полісся // ВАН. 1998. № 5; Вони ж. Класифікація ґрунтів України // Агрохімія і ґрунтознавство. Спец. вип. Кн. 1. Х., 2002; Вони ж. Класифікація ґрунтів України. К., 2005.

М. І. Полупан

Розмір шрифту

Дернові опідзолені ґрунти

Рекомендована література

Інформація про статтю

Схожі статті