Дерюгіна Ірина Іванівна

ДЕРЮ́ГІНА Ірина Іванівна (11. 01. 1958, Київ) — спортсменка (художня гімнастика), тренер. Дочка Івана та Альбіни Дерюгіних. Майстер спорту (1975), заслужений майстер спорту СРСР (1977). Заслужений тренер України (1988), СРСР (1989). Суддя міжнародної категорії (1985). Повний кавалер ордена княгині Ольги (2002, 2008, 2016). Орден «За заслуги» 3-го (2013) та 2-го ступеня (2021). Закінчила Київський інститут фізичної культури (1980). У 1972–82 виступала у складі збірної команди СРСР. Двічі абсолютна чемпіонка світу (м. Базель, Швейцарія, 1977; Лондон, 1979). Чемпіонка Європи (Мадрид, 1978) у вправах з м’ячем, срібна призерка у багатоборстві. 5-разова чемпіонка СРСР (1975–77, 1979), володарка Кубка СРСР, абсолютна чемпіонка Спартакіади народів СРСР (обидва — 1978). Виступала у складі команди спортивного товариства «Спартак» (Київ). Тренер — А. Дерюгіна. Від 1982 працює старшим тренером СДЮШОР з художньої гімнастики (Київ), водночас — національної збірної команди України з художньої гімнастики. Член технічного комітету Міжнародної федерації гімнастики (1988–92). Від 1996 — віце-президент Федерації гімнастики України. Засновниця і організаторка міжнародних змагань «Кубок Дерюгіних» (проводиться від 1992 у Києві як етап Кубка світу). Серед вихованців — Е. Хозлу, О. Скалдіна, О. Тимошенко, О. Шумська, Є. Карабаш, Н. Годунко, Т. Єрофєєва, Г. Безсонова, О. Дзюбчук.

Рекомендована література

1. Горлач Л. Прима грацій. К., 1980;
   Google Scholar Internet
2. Національний олімпійський комітет України про художню гімнастику та Ірину Дерюгіну, Олександру Тимошенко, Олену Вітриченко, Катерину Серебрянську, Анну Безсонову» / Відп. ред. О. Мовчан. К., 2010.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю