Деряжний Федір Іванович
Визначення і загальна характеристика
ДЕРЯ́ЖНИЙ Федір Іванович (22.04(05.05).1914, містечко Нові Санжари, нині смт Полтавської обл. — 14.03.1976, Київ) — живописець, майстер декоративного текстилю. Чоловік Н. Танашевої, батько К. Деряжної. Член СХУ (1947). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Київський художній інститут (1946; викл. С. Григор’єв, Ф. Кричевський, К. Трохименко). У 1946–50 працював викладачем, директором Київського республіканського художньо-промислового училища. Основні галузі — станковий живопис, гобелен. Учасник мистецьких виставок від 1947. Творчість Д. типова для українського мистецтва 2-ї половини 20 ст. і розвивалася під впливом тогочасної офіційної ідеології. Художньо-образне вирішення його гобеленів позначене станковим трактуванням образу Т. Шевченка (зокрема, увів зображення натуралістичного натюрморту з кайданами, книгою, аркушем паперу, палітрою та пензлями). Малярські композиції 1950–70-х рр. створював у руслі тогочасного реалізму. Роботи зберігаються в Національному музеї у Львові, Луганському краєзнавчому музеї, Харківському ХМ, Новосанжарському народному краєзнавчому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- ескізи гобеленів — «Останні дні Т. Шевченка» (1939), «На рідній землі» (1947), «Т. Шевченко» (1949); картини — «Перед грозою» (1949), «На Ворсклі» (1953), «Земля селянам» (1957), «Червона весна» (1963), «Карпатська легенда» (1964), «У Карпатах» (1967), «Земля не жде» (1970), «Біля рідного порога» (1971).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
