Деряжна Катерина Федорівна

Визначення і загальна характеристика

ДЕРЯ́ЖНА Катерина Федорівна (10. 04. 1942, м. Молотов, нині Перм, РФ) — графік, живописець. Дочка Ф. Деряжного та Н. Танашевої. Закінчила Київське відділення Львівського поліграфічного інституту (1970; викладачі В. Костецький, Б. Валуєнко, І. Штільман). Працювала художнім редактором у видавництві Київського університету імені Т. Шевченка та позаштатним художником видавництв «Веселка», «Музична Україна», в журналах «Малятко» та «Барвінок». 20 р. навчала дітей в образотворчій студії в Києві. Основна галузь — ілюстрація дитячих книжок. Оформила збірник пісень, казок, віршів та загадок для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку «Дударик» (1974, вип. 3), «Українські народні пісні про кохання» (1978), «Грай, сопілонько моя» Д. Іванова (1979), збірку дитячих віршів «Де сонечко ховається» В. Шаройка (1980), «Березневі світанки» О. Орача (1981), «Візьму вербову гілочку» Т. Коломієць (1983), «Кто такой молчок» О. Бродського (1985), «Зозулені чобітки» П. Мовчана, «До мурлики на музики» А. М’ястківського (обидві — 1987), «Добрий вечір, дівчино» (1988), «Купальські пісні» (1989), українську народну пісеньку «Ходить гарбуз по городу» (1991), збірку віршів «Великий півень» І. Семененка (1992), «Йой» Р. Кухарука (1993), «Йшов грибочок на горбочок» В. Кравчука (1994), «Наспівала мати» (1995; усі — Київ) та ін. Працюючи в стилі реалістичного та декоративного живопису, художниця відображає притаманне їй бачення всього гармонійного в житті й природі; її образи реальні й водночас вихоплені зі світу дитячої фантазії. Створює яскраві натюрморти, сповнені любов’ю до природи пейзажі, проникливі портрети. Її твори вирізняються хвилюючим колоритом, ліричністю образів, позитивним настроєм, аурою добра та любові. Учасниця мистецьких виставок від 1970. Персональна — у Києві (2014). Портрет Д. створила 1960 Н. Танашева.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю