КРАГЕ́ЛЬСЬКИЙ Ян (Krahelski Jan; 25. 05. 1884, нині Білорусь — 1960, м. Ґданськ, Польща) — польський політичний діяч. Син учасника польського пов­ста­н­ня 1863–64, який був засланий у Сибір (Росія), батько поетеси К. Крагельської (1914–44). Закінчив Вищу технічну школу в Празі (1908). Володів маєтком у с. Мазурка (нині Мінської обл.). Під час 1-ї світової війни — офіцер російської армії; 1918–20 служив у Вій­ську Польському. Від 1921 — на державній службі, зокрема 1926–32 очолював Поліське воєводство, до якого входили етнічні українські землі. Звільнений з посади воєводи через не­прийня­т­тя офіційної польської політики щодо українців і білорусів, від­носини з якими вважав за не­обхідне роз­будовувати на цивілізованих засадах. Роз­критикував пере­пис 1931 за фальсифікацію етнічного стану населе­н­ня Поліського воєводства (зокрема українців записували у графу «тутешні», по­збавляючи їх національної ідентичності). Вважав, що урядова політика де­­українізації і полонізації місцевого населе­н­ня шкодить інтересам Поль­щі, а «український народ вже є цілісним, має власну багату культурну спадщину», і в майбут­ньому «українська державна незалежність стане доконаним фактом». Після від­ставки політичною діяльністю не за­ймався.