Діорама

ДІОРА́МА (від діа… і грец. ὅραμα — видовище, ви­гляд) — вид живопису, в якому картину великого роз­міру доповнено бутафорським предметним планом, макетом. Д. створює ілюзію широких просторів. У ран­ніх Д. живопис виконували на спец. матеріалі; міняючи напрям та інтенсивність освітле­н­ня, картину змінювали. Д. використовують також у театр.-декор. мистецтві. Д. роз­міщують на стіні напів­круглого чи прямокут. приміще­н­ня, де поруч із предмет. планом (бутафор. і реал. предмети, споруди) створюють ілюзію простору при роз­гляді її через спец. отвір. На від­міну від панорами, яка ніби ставить глядача серед природи, Д. змушує дивитися на природу «крізь вікно». Д. — різновид синтетич. мистецтва: у її створен­ні використовують засоби живопису, скульптури, архітектури і світлотехніки. Картини Д. від­значаються великими роз­мірами, їх роз­міщують у спец. павіль­йонах. Першу Д. демонстрували 1823 в Парижі. Основоположниками діорам. мистецтва стали Л.-Ж. Даґер і Д. Бутон. Створені ними та їхніми послідовниками Д. сут­тєво від­різнялися від сучасних. Це були картини, намальовані з обох сторін про­зорого коленкора чи подіб. матеріалу; їх роз­міщували у затемненому залі: намальоване з лицьової сторони полотно освітлювали від­ображеним світлом, на звороті — наскрізним. Мистецтвом Д. майстерно володіли франц. художники П. Прево, Ж.-Ш. Ланґлуа, шотландець Р. Баркер, який створив Д. в Единбурзі 1788. Від­творе­н­ня сюжету у діорам. мистецтві базувалося на заг. законах реаліст. мистецтва. На поч. 19 ст. знизилося зацікавле­н­ня реаліст. мистецтвом у Європі, також від­бувся спад у мистецтві панорам і Д. У Росії кін. 19 — поч. 20 ст. творчість художника-баталіста Ф. Рубо стала етапною у роз­витку рос. панорам. та діорам. мистецтв. У період соцреалізму знову звернулися до цього виду мистецтва. Панорамно-діорамна форма образотвор. мистецтва за своїми можливостями від­повід­ала зав­да­н­ням, по­ставленим рад. худож. доктриною перед мистецтвом, — правдиво, історично конкретно від­ображати дійсність у її рев. роз­витку, виховувати людей у руслі комуніст. ідейності. Вимагали не обмежуватися сюжетами воєн­но-істор. тематики, а повніше від­ображати героїчні труд. будні рад. людини. Імена багатьох талановитих рад. художників-реалістів повʼязані з панорамно-діорам. мистецтвом. Знач. внесок у роз­виток цього виду мистецтва зробив М. Греков. Він створив Д. «Взя­т­тя Ростова» (10 × 6 м; 1929 ви­ставлена у Центр. будинку Червоної армії у Москві; 1942 знищена фашистами у м. Пʼятигорськ, РФ). Спираючись на класичні традиції рос. панорам. живопису, М. Греков став новатором у галузі діорам. мистецтва, роз­ташувавши предмет. план між полотном і глядачем не лише по горизонталі, а й по вертикалі діорам. отвору, що усувало умовність бічних граней. Непересічна творчість М. Грекова проявилася у побудові мас. батал. сцен, умін­ні пере­давати динаміку бою, виписувати пейзаж. На поч. 30-х рр. з його ініціативи створ. Бюро панорам. бригад. Ідея створе­н­ня циклу худож. Д., що пропагували досягне­н­ня соціаліст. будівництва, героїзм рев. минулого, зна­йшла під­тримку уряду. 1931 Раднарком РРФСР прийняв ріше­н­ня про спорудже­н­ня восьми худож. агітац.-пропагандист. Д. 1934 у Москві від­крили ви­ставку, де екс­понували невеликі за роз­мірами (6 × 2 м) одинадцять Д. на теми революц. та воєн. дій 1917–20 і соціаліст. будівництва. Найбільше ви­зна­н­ня отримала Д. «Взя­т­тя Пере­копа» (1934) М. Грекова, на основі якої вирішили створити панораму «Штурм Пере­копа», низку ін. сюжет. Д. Роз­робле­н­ня комплексу доручили двом бригадам художників на чолі з М. Грековим та Г. Савицьким (проект не реалізовано). У Москві 1934 створ. Студію військ. художників ім. М. Грекова, яка ві­діграла важливу роль у роз­витку рад. панорамно-діорам. мистецтва. 1936 М. Котов з помічниками виконав для Музею революції Д. «Героїчна оборона Царицина», згодом — Д. для Музею народів СРСР, Всесоюз. с.-г. ви­ставки, Рад. павіль­йону на Між­нар. ви­ставці у Парижі. Під час війни студійці працювали над Д., де узагальнили окремі етапи героїч. боротьби рад. народу. 1945 на ви­ставку, присвяч. 27-й річниці рад. армії, Студія військ. художників ім. М. Грекова під­готувала Д. «Пере­права військ Радянської Армії через Дні­про у ра­йоні Кременчука у 1943 році» (А. Горпенко, Ф. Усипенко, В. Дмитрієвський). 1948 у Центр. будинку рад. армії в Москві до 30-ї річниці рад. армії від­булася ви­ставка студійців, що засвідчила творчі успіхи мистецтва Д. Сталін. преміями 1949 від­значено «Форсува­н­ня Дні­пра військами Радянської Армії» (1947; А. Горпенко, О. Стадник, П. Жигимонт; Військ.-істор. музей артилерії та інж. військ у С.-Петербурзі) та «Бій на Одерському плацдармі» (1948; П. Корецький, І. Єв­стигнєєв). Цін-ний внесок у мистецтво батал. живопису — Д. «Альпійський похід Суворова» (1952, 17 × 4 м; А. Інтезаров, П. Мальцев, Ф. Усипенко).

У панорамно-діорам. мистецтві України склалися власні традиції й створ. самобутні твори. Найбільшого роз­квіту мистецтво Д. в Україні досягло у післявоєн. період. У Херсон. істор.-археол. музеї від­крито Д. «Облога Корсуня Володимиром у 988 році» В. Петропа­вловського (1950, 5,5 × 1,8 м; виконана на основі істор.-археол. даних, на тлі живопис. картини роз­міщено обʼєм. предмет. план). Тема героїч. минулого зна­йшла продовже­н­ня у Д. «Запорозька Січ» В. Казанського (1958) та «Урочиста зу­стріч донських козаків на Запорозькій Січі» (1977, 2,3 × 3,75 м) В. Кравченка (обидві — у Нац. музеї історії України в Києві). Для Д. «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року» (1959, 25 × 5,5 м; П. Мальцев, Г. Марченко, М. Присєкін) побудували спец. приміще­н­ня. Високий рівень живопис. майстерності П. Мальцева до­зволив пере­конливо пере­дати динаміку штурму ворожих укріплень. За емоц. впливом цей худож. памʼятник героям Севастополя — один із найпотужніших творів панорамно-діорам. мистецтва. У Д. «Полтавська битва за часів Петра І» (1960, 17 × 3,5 м; А. Горпенко, Г. Марченко; Музей історії Полтав. битви у Полтаві) від­творено хід битви 1709 на осн. ділянках бою. На противагу класич. панорам. при­йому від­ображе­н­ня композиції зверху у цій Д. точка зору взята на рівні землі. 1961 у Київ. будинку-музеї Т. Шевченка ви­ставлено Д. «Київ 40-х рр. 19 ст.» (С. Отрощенко, Н. Онищенко, В. Петропа­вловський). 1972 створ. Д. «Штурм фортеці Очаків 6(19) грудня 1788 року» (14 × 6 м, М. Самсонов; Очаків. військ.-істор. музей ім. О. Суворова у Микол. обл.). Нині набувають пошире­н­ня пере­сувні Д. У музеях України екс­понують Д. «Штурм фортеці Ізмаїл російськими військами та українськими козаками під командува­н­ням О. Суворова 11(22) грудня 1790 року» (1973, 20 × 8 м; Є. Данилевський, В. Сибірський; Ізмаїл. істор. музей О. Суворова в Одес. обл.), «Битва за Дні­про» (1975, 60 х 14 м; М. Бут, М. Овечкін; Дні­проп. істор. музей).

Завантажити статтю