Діпросталь, Науково-дослідний проектний інститут металургійної промисловості
Визначення і загальна характеристика
«ДІПРОСТА́ЛЬ» Науково-дослідний проектний інститут металургійної промисловості — галузева установа з проектування виробничих потужностей підприємств металургійної промисловості. Підпорядк. Мін-ву пром. політики України, є відокремленим структур. підрозділом Укр. наук.-тех. центру «Енергосталь» (від 2004). Осн. напрям діяльності — комплексне проектування обʼєктів агломерацій., домен., сталеплавил., феросплав., прокат., трубного вироб-в металург. підприємств; виконує функції гол. установи з комплекс. проектування підприємств феросплав. виробництва та механізації трудомістких робіт у феросплав. виробництві. Засн. 1928 у Харкові як Укр. інститут з проектування нових і реконструкції діючих металург. підприємств Півдня «УкрДіпромез». 1928–29 Інститутом були розроблені тех. проекти будівництва Новокраматор. маш.-буд. заводу (Донец. обл.), Харків. трактор. заводу, Дніпров. пром. комбінату, який обʼєднував запоріз. заводи інструментал. сталей (нині ВАТ «Дніпроспецсталь»), феросплавний, алюмінієвий, коксохімічний, вогнетривів і ремонтно-механічний, реконструкції харків. підшипник., електромех. та моторобуд. «Серп і Молот» заводів, київ. заводів «Більшовик» і «Ленінська кузня». Від 1930 — Держ. інститут з проектування підприємств обʼєднання металург., залізоруд. та марганц. промисловості «Д.» з філіями в Дніпропетровську, Одесі та Ростові-на-Дону (РФ). Під час 2-ї світової війни Інститут евакуйовано у м. Златоуст (Челябін. обл., РФ). 1941–44 за проектами «Д.» на Сх. СРСР збудовані та введені в дію 3 доменні печі заг. обʼємом 3340 м3; 2 конвертори з заг. садкою 30 т; 6 мартенів. печей з садкою по 110–130 т; 6 електропечей з садкою по 10–20 т; 15 електроферосплав. печей потуж. 2,5–10,5 МВА; прокатні стани 240, 280 та 320 тощо; 1943–45 відновлені та побудовані на заводах Донбасу 11 домен. та 24 мартенів. печей, 12 прокат. станів. 1977 за знач. внесок у розвиток вітчизн. металургії «Д.» відзначено орденом Трудового Червоного Прапора. Фахівці Інституту спільно з наук. та маш.-буд. установами спроектували та впровадили у виробництво перший рад. блюмінг 1150 потуж. 1,2 млн т на рік на Макіїв. (Донец. обл.) та Дніпров. (м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.) металург. заводах; перші рад. агломераційні ф-ки на Єнакіїв. (Донец. обл.), Макіїв., Дніпров. та Камиш-Бурунському (м. Керч, АР Крим) металург. заводах; перше у світі випарне охолодження металург. агрегатів на низці підприємств СРСР (Державна премія СРСР, 1951); першу у світі установку безперерв. лиття сталі з ковша ємністю 140 т у сляби на Донец. металург. заводі (Ґран-Прі Всесвіт. пром. виставки у Брюсселі, 1958); перше у Європі вдування пиловугіл. палива у горно домен. печі на Донец. металург. заводі (Державна премія СРСР, 1984); комплекс вилучення ванадію із конвертер. шлаків на Ново-Тульському металург. комбінаті (РФ; Ленін. премія, 1976); високомеханіз. унікал. стан 600 потуж. 1,6 млн т на рік на Алчев. металург. комбінаті (Луган. обл.); комплекс із захисту повітряного басейну від викидів рудовідновлювал. печей з використанням вторин. енергоресурсів та уловлених продуктів плавлення на Нікопол. заводі феросплавів (Дніпроп. обл.; Державна премія УРСР в галузі н. і т., 1984); розробили проектну документацію для забезпечення реконструкції діючих цехів феросплав. виробництва СРСР (Премія РМ СРСР, 1988); здійснили комплекс наук. дослідж., проектно-конструктор. розроблень з тех. переозброєння та розширення електротерм. виробництва марганц. феросплавів з впровадженням електропечей великої потужності, ефектив. прогрес. технологій і устаткування (Премія РМ СРСР, 1991); створили потужну феросплавну пром-сть на тер. СРСР (7 підприємств в РФ, 3 — в Україні, 2 — в Казахста- ні); електрометалург. марганц. комплекс України з освоєнням унікал. електропечей і впровадженням нових енерго- та ресурсозберігаючих технологій виробництва феросплавів (Державна премія України в галузі науки і техніки, 1998). Серед провід. фахівців — В. Бабенко, Ю. Банников, Г. Горяйнов, М. Дубко, М. Колупаєв, І. Кривоносов, Г. Литвиненко, О. Павленко, М. Паламарчук, О. Шестаковський. Кількість працівників — 450 осіб. Перший дир. — П. Жигалко (1928–31), від 2005 — Ю. Банников.
Ю. Г. Банников, В. В. Сачко
Додаткові відомості
Завантажити статтю
