ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Діпросталь, Науково-дослідний проектний інститут металургійної промисловості

«ДІПРОСТА́ЛЬ» Науково-дослідний проектний інститут металургійної промисловості – галузева установа з проектування виробничих потужностей підприємств металургійної промисловості. Підпорядк. Мін-ву пром. політики України, є відокремленим структур. підрозділом Укр. наук.-тех. центру «Енергосталь» (від 2004). Осн. напрям діяльності – комплексне проектування об’єктів агломерацій., домен., сталеплавил., феросплав., прокат., трубного вироб-в металург. підприємств; виконує функції гол. установи з комплекс. проектування підприємств феросплав. виробництва та механізації трудомістких робіт у феросплав. виробництві. Засн. 1928 у Харкові як Укр. інститут з проектування нових і реконструкції діючих металург. підприємств Півдня «УкрДіпромез». 1928–29 Інститутом були розроблені тех. проекти будівництва Новокраматор. маш.-буд. заводу (Донец. обл.), Харків. трактор. заводу, Дніпров. пром. комбінату, який об’єднував запоріз. заводи інструментал. сталей (нині ВАТ «Дніпроспецсталь»), феросплавний, алюмінієвий, коксохімічний, вогнетривів і ремонтно-механічний, реконструкції харків. підшипник., електромех. та моторобуд. «Серп і Молот» заводів, київ. заводів «Більшовик» і «Ленінська кузня». Від 1930 – Держ. інститут з проектування підприємств об’єднання металург., залізоруд. та марганц. промисловості «Д.» з філіями в Дніпропетровську, Одесі та Ростові-на-Дону (РФ). Під час 2-ї світової війни Інститут евакуйовано у м. Златоуст (Челябін. обл., РФ). 1941–44 за проектами «Д.» на Сх. СРСР збудовані та введені в дію 3 доменні печі заг. об’ємом 3340 м3; 2 конвертори з заг. садкою 30 т; 6 мартенів. печей з садкою по 110–130 т; 6 електропечей з садкою по 10–20 т; 15 електроферосплав. печей потуж. 2,5–10,5 МВА; прокатні стани 240, 280 та 320 тощо; 1943–45 відновлені та побудовані на заводах Донбасу 11 домен. та 24 мартенів. печей, 12 прокат. станів. 1977 за знач. внесок у розвиток вітчизн. металургії «Д.» відзначено орденом Трудового Червоного Прапора. Фахівці Інституту спільно з наук. та маш.-буд. установами спроектували та впровадили у виробництво перший рад. блюмінг 1150 потуж. 1,2 млн т на рік на Макіїв. (Донец. обл.) та Дніпров. (м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.) металург. заводах; перші рад. агломераційні ф-ки на Єнакіїв. (Донец. обл.), Макіїв., Дніпров. та Камиш-Бурунському (м. Керч, АР Крим) металург. заводах; перше у світі випарне охолодження металург. агрегатів на низці підприємств СРСР (Державна премія СРСР, 1951); першу у світі установку безперерв. лиття сталі з ковша ємністю 140 т у сляби на Донец. металург. заводі (Ґран-Прі Всесвіт. пром. виставки у Брюсселі, 1958); перше у Європі вдування пиловугіл. палива у горно домен. печі на Донец. металург. заводі (Державна премія СРСР, 1984); комплекс вилучення ванадію із конвертер. шлаків на Ново-Тульському металург. комбінаті (РФ; Ленін. премія, 1976); високомеханіз. унікал. стан 600 потуж. 1,6 млн т на рік на Алчев. металург. комбінаті (Луган. обл.); комплекс із захисту повітряного басейну від викидів рудовідновлювал. печей з використанням вторин. енергоресурсів та уловлених продуктів плавлення на Нікопол. заводі феросплавів (Дніпроп. обл.; Державна премія УРСР в галузі н. і т., 1984); розробили проектну документацію для забезпечення реконструкції діючих цехів феросплав. виробництва СРСР (Премія РМ СРСР, 1988); здійснили комплекс наук. дослідж., проектно-конструктор. розроблень з тех. переозброєння та розширення електротерм. виробництва марганц. феросплавів з впровадженням електропечей великої потужності, ефектив. прогрес. технологій і устаткування (Премія РМ СРСР, 1991); створили потужну феросплавну пром-сть на тер. СРСР (7 підприємств в РФ, 3 – в Україні, 2 – в Казахста- ні); електрометалург. марганц. комплекс України з освоєнням унікал. електропечей і впровадженням нових енерго- та ресурсозберігаючих технологій виробництва феросплавів (Державна премія України в галузі науки і техніки, 1998). Серед провід. фахівців – В. Бабенко, Ю. Банников, Г. Горяйнов, М. Дубко, М. Колупаєв, І. Кривоносов, Г. Литвиненко, О. Павленко, М. Паламарчук, О. Шестаковський. Кількість працівників – 450 осіб. Перший дир. – П. Жигалко (1928–31), від 2005 – Ю. Банников.

Ю. Г. Банников, В. В. Сачко

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Діпросталь, Науково-дослідний проектний інститут металургійної промисловості / Ю. Г. Банников, В. В. Сачко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-26489. – Останнє поновлення : 1 січ. 2023.

Том ЕСУ:

7-й

Дата виходу друком тому:

2007

Дата останньої редакції статті:

2023-01-01

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

26489

Кількість переглядів цього року:

4

Схожі статті

Органічної хімії Інститут НАНУ
Наукові центри  | Том 24 | 2024
М. В. Вовк
Землеробства південного регіону Інститут УААН
Наукові центри  | Том 10 | 2010
Н. П. Мацко
Економіки промисловості інститут НАНУ
Наукові центри  | Том 9 | 2024
О. М. Щедрін

Нагору