Діхтяр Олекса Іванович
Визначення і загальна характеристика
ДІХТЯ́Р Олекса Іванович (псевд. — Д. Аскело; 12(24). 02. 1886, с. Кустолове Костянтиногр. пов. Полтав. губ., нині Новосанжар. р-ну Полтав. обл. — 13. 08. 1936, Полтава) — письменник, перекладач і мовознавець. Член-кореспондент етногр. секції ВУАН (поч. 1920-х рр.). Закін. Новобуз. учит. семінарію (нині Микол. обл., 1906), пізніше — Полтав. учит. інститут. Від 1906 вчителював у с. Диканька (нині смт Полтав. обл.); 1928–34 — методист і викл. української мови і літ-ри Харків. пром. академії. Друкувався від 1906 у періодиці («Рідний край», «Маяк», «ЛНВ» та ін.). Автор зб. лір. і публіцист. віршів «Десять років», п’єс «За громадську землю» (обидві — 1917) та «9-е січня 1905 року» (1929; 3-є вид. — 1931), зб. оповідань за башкир. нар. переказами «Убогий Гірей» (1918), оповідання «Пригоди Жаби-квакушки» (1927). Переклав низку творів зх.-європ. і амер. письменників, зокрема Е. д’Амічіса («Батьки та діти», 1910; «Шкільні оповідання», 1918; «Дитина полку», «За рідний край», «Маленькі ґарібальдійці», «Мати»; усі — 1919), Марка Твена («Принц та бідак», 1917), Ґ. Бічер-Стоу («Томова хатка», 1918), Г. Моло («Безрідний», 1926). Наукові дослідження стосуються історії укр. і рос. мов та літ-р, питань дитячої літератури.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
