Діяльно-Христова церква (ДХЦ)

ДІЯ́ЛЬНО-ХРИСТО́ВА ЦЕ́РКВА (ДХЦ) По­стала на поч. 1924 на основі братства «Церква жива», яке діяло від 1919 при УАПЦ. Одним з ініціаторів створе­н­ня ДХЦ було Держ. політ. упр. УСРР, яке в цій справі мало власний інтерес — послабити УАПЦ, держ. реєстрацію якої перед тим ліквідовано. Для керівництва ДХЦ і першої парафії 25 квітня 1924 пере­дано Михайлів. монастир у Києві. ДХЦ спершу очолював колиш. голова Всеукр. православ. церк. ради М. Мороз, котрий, однак, у січні 1925 покаявся і повернувся до УАПЦ. 11 лютого 1925 Вищий церк. суд УАПЦ виключив керівництво ДХЦ — єпис­копів Володимира (Бржосньовського) і Петра (Тарнавського), протоієрея К. Янушівського — зі складу УАПЦ. Від­тоді ДХЦ діяла як самост. церк. угрупова­н­ня, роз­горнувши активну ідеол. боротьбу проти УАПЦ, зокрема на сторінках власного ж. «Церковне життя» звинувачуючи у роз­колі Укр. Церкви митрополита Василя (Липківського). Поряд із Київ. і Білоцерків. згодом по­стали Ніжин., Новомиргород. та Зіновʼєв. єпархії ДХЦ. 21 жовтня на т. зв. Всеукр. зібр. ДХЦ (учасники — 3 єпис­копів, 22 священиків, 151 мирянин) засуджено керівництво УАПЦ і по­ставлено вимогу пере­дати церк. владу ново­утвореній Раді Всеукр. спілки братських обʼ­єд­нань на чолі з К. Янушівським. 25 грудня у Михайлів. Золотоверхому соборі від­булася хіротонія Теофана (Хомжі) на єпис­копа Новомиргородського та Зіновʼєвського, яку здійснювали єпис­копи Ніжинський Микола (Ширяй), Київський Петро (Тарнавський) і Білоцерківський Володимир (Бржосньовський). Однак роз­мах руху ДХЦ не від­повід­ав зав­да­н­ням Держ. політ. упр. УСРР. Від серед. 1926 керівництво ДХЦ почало вести пере­говори про можливі варіанти обʼ­єд­на­н­ня з УАПЦ. 21 січня 1927 від­булися самоліквідаційні збори Ради спілки реліг. громад ДХЦ на чолі з єпис­копом Миколою (Ширяєм). Восени, після зміще­н­ня з посади митрополита Василя (Липківського) і пере­о­бра­н­ня Всеукр. православ. церк. ради, Держ. політ. упр. від­сторонилося від ДХЦ. Не маючи «держ. під­тримки», прихильники ДХЦ 8 листопада 1927 при­єд­налися до УАПЦ. Згодом, як і діячі УАПЦ, за­знали сталін. ре­пресій.

Завантажити статтю