Голоскевич Григорій Костянтинович

Визначення і загальна характеристика

ГОЛОСКЕ́ВИЧ Григорій Костянтинович (01. 01. 1885, с. Супрунківці Ушицького пов. Поділ. губ., нині Камʼянець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. — 1934, м. Тобольськ, РФ) — мово­знавець, громадський діяч. Закін. Камʼянець-Поділ. духовну семінарію (1905), істор.-філол. факультет С.-Петербур. університету, де навч. у О. Шахматова (1911), був актив. чл. університет. гуртка україно­знавства, до складу якого входили згодом ві­домі діячі укр. науки — В. Ганцов, П. Зайцев, М. Кушнір, К. Широцький та ін. Член Укр. революційно-демократичної партії, від червня 1917 — Укр. партії соціалістів-федералістів. У С.-Петербурзі входив до осередку Товариства укр. по­ступовців, був кер. видавництва «Слово». Вчителював у школах Риґи (1911–13) й Петро­града (1913–17). Від березня 1917 — один із організаторів укр. громад. акцій у Петро­граді; чл. Укр. нац. ради, утвореної укр. громад.-політ. організаціями міста, її пред­ставник в УЦР. Від серпня 1917 — у Києві: викл. 1-ї укр. гімназії ім. Т. Шевченка, одночасно працював у видавництві «Друкар». 1918 — у видавн. від­ділі Міністерства нар. освіти УНР. У квітні 1918 разом з О. Курило, М. Грунським, А. Лободою, Д. Якимовичем працював у правописній комісії при Міністерстві нар. освіти під керівництвом І. Огієнка. Від 15 січня 1919 — спів­роб. істор.-філол. від­ділу, від 1922 — Ін­ституту укр. наук. мови ВУАН. Був чл. Комісії для скла­да­н­ня словника живої української мови, спів­ред. укр. наук. словників (від 1924). Досліджував поділ. говірки української мови, здійснив фонет. записи двох укр. казок у с. Бодачівка Ушиц. пов. Поділ. губ., які опубліковані в кн. М. Дурново «Хрестоматія по малорус­ской діалектологіи» (Москва, 1913). В історію укр. мово­знавства вві­йшов насамперед як укладач «Українського правописного словничка з короткими правилами правопису», перше ви­да­н­ня якого ви­йшло у Петро­граді 1914 і містило роз­горнуту перед­мову автора. У перед­мові до 7-го ви­да­н­ня «Правописного словника» (такою стала його назва) Г. за­значає, що порівняно з попередніми «це ви­да­н­ня набагато поширене й пере­роблене: в йому по­дано близько 40-а тисяч слів...». 7-ме ви­да­н­ня було результатом участі Г. у роботі Держ. правописної комісії з упорядкува­н­ня укр. правопису під головува­н­ням О. Шумського, а згодом М. Скрипника. Словник Г. витримав 13 пере­ви­дань (8–11і ви­да­н­ня в діаспорі, 12е — Л., 1994, 13е — К., 2006). Один із укладачів «Російсько-українського словника Української академії наук», ви­дані 3 томи якого Ю. Шевельов на­звав «монументальним памʼятником українського культурного від­родже­н­ня 20х рр.». Заарешт. 17 серпня 1929 у справі СВУ, засудж. до 5 р. увʼязне­н­ня і висланий до м. Тобольськ, де, за одними джерелами, загинув за незʼясов. об­ставин, а за ін. — покінчив життя самогубством. Реабіліт. 1989.

Пр.: Описание говора с. Бодачевки (Колодиевки) Ушицкого уезда Подольской губ. // Изв. ІІ Отделения РАН. 1910. Т. 14, кн. 4; Евсевиево евангелие 1283 года. Опыт историко-филологического ис­следования // Ис­следования по рус­скому языку. C.-Петербург, 1914. Т. 3, вып. 2.

Літ.: Жит­тєпис Г. К. Голоскевича // Зап. істор.-філол. від­ділу ВУАН. 1923. Кн. 2–3; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біогр. довід. К., 1998; Камінська К. «Історик мови»: До 120-річчя від дня народже­н­ня Г. К. Голоскевича // Календар знамен­них і памʼятних дат. 2004, IV квартал. К., 2004.

М. Г. Железняк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю