Голосовкер Яків Еммануїлович
ГОЛОСО́ВКЕР Яків Еммануїлович (23. 08(04. 09). 1890, Київ — 20. 07. 1967, Москва) — філософ, письменник і перекладач. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1913). Після 1917 переїхав до Москви, де був одним з організаторів шкіл. освіти в системі Наркомосу. 1919–20 направлений до Криму для охорони пам’яток культури. 1922–29 — на пед. роботі. Наприкінці 1920 — поч. 30-х рр. переклав окремі твори нім. романтиків, грец. ліриків; перекладав і коментував філос. твори, зокрема Ф. Ніцше, Й.-Ґ. Гердера. Читав курс антич. літ-ри, філософії, естетики у Моск. університеті, на Вищих літ. курсах. Заарешт. 1936. До 1939 відбував ув’язнення у Воркуті, 1939–42 — на засланні в Александрові. Завдяки О. Фадєєву 1942 Г. виправдано. Рукописи Г. згоріли. Відновив проз. твір «Сожженный роман» (опубл. у ж. «Дружба народов», 1991, № 7; перекладено іноз. мовами). Від 1944 входив до складу Гораціан. гуртка. Уклав «Антологию античной лирики в русских переводах, начиная с ХVIII в.» (2000 поезій 135 авторів; не опубл.). Видано кн. перекладів Г.: «Гораций. Избранные оды», «Поэты-лирики Древней Эллады и Рима». У «Сказаниях о титанах» (Москва, 1955; 1957; 1993), «Сказании о кентавре Хироне» (Москва, 1961) зроблено спроби у худож. формі відтворити втрачені давньоеллін. міфи. Г. розглядав роман Ф. Достоєвського «Братья Карамазовы» як приховану полеміку з «Критикою чистого розуму» І. Канта; у гол. персонажах роману бачив своєрідну художню персоніфікацію Кантових антиномій. На думку Г., «крижаному» категорич. імперативу І. Канта Ф. Достоєвський протиставив «палку діяльність любові», «практику, де знання серця перескакує через усі постулати й висновки» — там, «де розум-теоретик зривається в трагедію». Автор есе «Секрет автора (Штосс М. Ю. Лермонтова)» // «Рус. лит-ра», 1991, № 4. Посмертно видано гол. філос. дослідж. Г. — «Имагинативный Абсолют» — про механізм і значення твор. уяви, а також кн. «Сказания о титанах» (Москва, 1993).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Достоевский и Кант. Размышления читателя над романом «Братья Карамазовы» и трактатом «Критика чистого разума». Москва, 1963; Логика мифа. Москва, 1987; Миф моей жизни (Автобиография) // ВФ. 1989. № 2; Имагинативная эстетика // Символ. 1993. № 29; Засекреченный секрет: Филос. проза. Томск, 1998.
Рекомендована література
- Каждан А. П. Памяти Якова Эммануиловича Голосовкера (1890– 1967) // Вест. древней истории. 1968. № 2;
- Брагинская Н. В. Слово о Голосовкере // ВФ. 1989. № 2;
- Шмидт С. О. О Якове Эммануиловиче Голосовкере // Рус. лит-ра. 1991. № 4.
Завантажити статтю
Людина 
