ГОЛОЦЕ́НОВІ ВІ́ДКЛАДИ — від­клади, що утворилися протягом голоцену антропогенового періоду. В Україні пред­ставлені пере­важно річковими (алювіал.), озерно-болот., лиман­но-мор. генет. типами і ґрунтами. Алювіал. Г. в. складають низькі та високі рівні заплав. терас. У долинах рік басейнів Дні­пра, Зх. Бугу та Молочної вони пред­ставлені пісками руслової фації й піщано-глинистими породами заплав. та старич. фацій заг. потужністю до 3–5 м, у гірських та перед­гір. р-нах — несортованим гравійно-галечник. матеріалом (див. Алювіальні від­клади). Озерно-болотні Г. в., поширені в основному на Поліс­сі, пред­ставлені су­глинками та глинами з прошарками торфу й мулу, їхня пере­січна потуж. 15 м. Лиман­но-мор. Г. в. на шельфі і в лиманах Чорного й Азов. м. складаються з мулів, глин і пісків заг. потуж. 15–30 м (рідко більше). У голоцені утворився покрив сучас. ґрунтів, у якому простежуються етапи його роз­витку. Менш поширені еолові від­клади (дрібно- та тонкозернисті піски), що утворюють еолові форми рельєфу в Серед. Придні­провʼї та на Поліс­сі. Обмежену пл. мають обвально-осипні утворе­н­ня в Крим. горах і Укр. Карпатах, від­клади по­стійно діючих грязьових вулканів на Керчен. п-ові. До Г. в. належать і техноген­ні утворе­н­ня від­валів, териконів і хвосто­сховищ, які за­ймають площі до десятків квадрат. кілометрів у Кривбасі, Донбасі, Нікопол. марганцевому басейні та ін. Озерно-болотні Г. в. Черніг., Рівнен. і Житомир. областей містять родовища торфу й са­пропелевих мулів. Еолові піски використовують для будівництва. Гравійно-галькові породи є колекторами ґрунт. вод, які служать джерелом водопо­стача­н­ня на Крим. п-ові, Закарпат­ті та Пере­дкарпат­ті.