Голоценові відклади
ГОЛОЦЕ́НОВІ ВІ́ДКЛАДИ — відклади, що утворилися протягом голоцену антропогенового періоду. В Україні представлені переважно річковими (алювіал.), озерно-болот., лиманно-мор. генет. типами і ґрунтами. Алювіал. Г. в. складають низькі та високі рівні заплав. терас. У долинах рік басейнів Дніпра, Зх. Бугу та Молочної вони представлені пісками руслової фації й піщано-глинистими породами заплав. та старич. фацій заг. потужністю до 3–5 м, у гірських та передгір. р-нах — несортованим гравійно-галечник. матеріалом (див. Алювіальні відклади). Озерно-болотні Г. в., поширені в основному на Поліссі, представлені суглинками та глинами з прошарками торфу й мулу, їхня пересічна потуж. 15 м. Лиманно-мор. Г. в. на шельфі і в лиманах Чорного й Азов. м. складаються з мулів, глин і пісків заг. потуж. 15–30 м (рідко більше). У голоцені утворився покрив сучас. ґрунтів, у якому простежуються етапи його розвитку. Менш поширені еолові відклади (дрібно- та тонкозернисті піски), що утворюють еолові форми рельєфу в Серед. Придніпров’ї та на Поліссі. Обмежену пл. мають обвально-осипні утворення в Крим. горах і Укр. Карпатах, відклади постійно діючих грязьових вулканів на Керчен. п-ові. До Г. в. належать і техногенні утворення відвалів, териконів і хвостосховищ, які займають площі до десятків квадрат. кілометрів у Кривбасі, Донбасі, Нікопол. марганцевому басейні та ін. Озерно-болотні Г. в. Черніг., Рівнен. і Житомир. областей містять родовища торфу й сапропелевих мулів. Еолові піски використовують для будівництва. Гравійно-галькові породи є колекторами ґрунт. вод, які служать джерелом водопостачання на Крим. п-ові, Закарпатті та Передкарпатті.
Рекомендована література
- Заморий П. К. Четвертичные отложения Украинской ССР. 1954;
- Бондарчук В. Г. Геологія України. 1959;
- Веклич М. Ф. Палеоэтапность и стратотипы почвенных формаций верхнего кайнозоя. 1982 (усі — Київ).
Завантажити статтю
