ГОЛУБЕ́НКО Петро (справжнє — Шатун Петро Іванович; інші псевдоніми: Петро Ромен, Дмитро Кармазин, Д. Шуменко; 12. 01. 1907, с. Деркачі, нині м. Дергачі Харківської обл. — 06. 10. 1987, штат Флорида, похований у містечку Бавнд Брук, штат Нью-Джерсі, США) — літературо­знавець, публіцист, громадсько-політичний діяч. Закінчив Харківський пед. ін­ститут (1936). У Харківському університеті захистив кандидатську дисертацію на тему «Естетичні по­гляди Шевченка» (1941). Учителював, працював журналістом у Харкові. Писати вірші, прозу почав 1924, друкувався в газеті «Молодий більшовик» (1926–27). У журналі «Молодняк» опублікував початок повісті «Голуба далечінь» (про сковородинців), подальше ви­да­н­ня заборонила цензура. Під час 2-ї світової війни був шкільним ін­спектором Дергачівського р-ну та входив до українського націоналістичного антинімецького під­пі­л­ля. Водночас критикував сталінську політику в Україні, агітував за незалежність держави. Був заарештований радянською владою, засуджений до смертної кари, яку замінили на штрафний баталь­йон. 1943 потрапив у німецький полон. Пере­бував у таборі для пере­міщених осіб «Орлик» (містечко Берхтесґаден, Німеч­чина), де продовжував публіцистичну діяльність. У таборовому журналі «Орлик» на­друкував ста­т­тю «Хвильовий і сучасність» (1945). Окремо видав книгу публіцистичних статей «Вісті з України» (1947), дослідже­н­ня «ВАПЛІТЕ» (1948), ста­т­тю «Хвильовий і Шевченко» (1948). Від 1950 — у США. Публікував стат­ті про літературний процес 20–30-х рр., українізацію і добу «роз­стріляного від­родже­н­ня», низку роз­відок присвятив М. Хвильовому («Трагедія Гоголя і Хвильового», 1953; «Куди летіли Вальдшнепи», 1953; «Хвильовий і Шпенґлер», 1963; «Донцов і Хвильовий», 1973), національному питан­ню («Український націоналізм в УРСР», «Український націоналізм і донцовщина», «Микола Сціборський — теоретик українського націоналізму»). У періодиці діаспори (газета «Свобода», журнал «Нові дні») публікував ліричні поезії, роз­діли поем «Енеїда нашого часу», «Еней на літературному ярмарку». Автор дослідже­н­ня «Україна і Росія у світлі культурних взаємин» (Нью-Йорк; Париж; Торонто, 1987; К., 1993).