Голубєв Віктор Федорович

ГО́ЛУБЄВ Віктор Федорович (1842, м. Нижній Новгород, Росія — 24. 02. 1903, Рим, похований у с. Пархомівка Сквирського пов. Київської губ., нині Білоцерківського р-ну Київської обл.) — громадський діяч, меценат, інженер шляхів сполуче­н­ня, промисловець. Закінчив Санкт-Петербурзький ін­ститут інженерів шляхів сполуче­н­ня (1862). До 1863 працював у Головному товаристві російських залізниць, згодом — у концесіонера П. Губоніна. Брав участь у будівництві Московсько-Курської, Орловсько-Вітебської, Балтійської залізниць, виконував роботи на ділянці Мценськ — Орел (обидва міста у Росії), спорудив віадук по­близу ст. Від­рада, міст через р. Ока по­близу Орла. 1874–77 — керівник Орловсько-Вітебської залізниці, був головним інженером на будівництві Уральської гірськозаводської залізниці. 1879 ви­йшов у від­ставку та зайнявся остаточно промисловим будівництвом. Разом з Губоніним збудував Брянський рейко­прокатний завод (1873, Орловська губ., нині Брянська обл., РФ), Олександрівський пів­ден­но-російський завод (1887, нині металургійний завод у Дні­прі), заснував Катеринославське вище гірниче училище (1899, нині Національний технічний університет «Дні­провська політехніка»), Петровське товариство роз­по­всюдже­н­ня комерційних знань, за ініціативою якого створювалися комерційні училища на території Російської імперії. Надавав фінансову під­тримку Будинку захисту та ремісничої освіти бідних дітей, Товариству сприя­н­ня бідним, Товариству Червоного Хреста (усі — Санкт-Петербург), Київському губернському опікунству народної тверезості, Російському астрономічному товариству, низці на­вчальних закладів, зокрема й Київському політехнічному ін­ституту. Спів­працював у Міністерстві сільського господарства та державного майна, Товаристві сприя­н­ня російської промисловості і торгівлі, був директором правлі­н­ня російських трубо­прокатних заводів, Ризького заводу «Провід­ник», Брянських камʼяновугільних рудників тощо. У с. Пархомівка Г. створив показову економію зі статусом заповід­ної, роз­почав 1903 будівництво храму Покрови Богородиці (арх. В. Покровський; закінчили 1906 його сини Віктор і Лев), у якій були виконані мозаїки за ескізами М. Реріха. На кошти Г. засновано конкурс піаністів і скрипалів. Був членом Імператораторського російського гео­графічного товариства, писав стат­ті до «Брокгауза и Ефрона енциклопедического словаря». Автор низки праць у галузі спорудже­н­ня доріг. У Пархомівці Г. встановлено памʼятник (арх. І. Зоренко).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю