Голубович Михайло Васильович
ГОЛУБО́ВИЧ Михайло Васильович (21. 11. 1943, м. Золотоноша Полтав., нині Черкас. обл. — 09. 10. 2023, Луганськ) — актор, театральний діяч. Чоловік В. Медведенко. Народний артист УРСР (1977). Премія ім. А. Бучми (1996). Член НСТДУ та НСКінУ. Державні нагороди СРСР. Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2011) та 4-го (2013) ступ. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (1967; викл. А. Скибенко та В. Харченко). Відтоді працював у Ворошиловградському (нині Луганському) українському музично-драматичному театрі. Створював яскраві сценічні образи, позначені самобутністю і психологічною проникливістю. Водночас 1996–2005 — очільник управління культури і мистецтв Луганської облдержадміністрації. Голова обласної організації Республіканської партії України (від 2004).
У 2014 з початком збройної агресії РФ проти України і створенням у Луганській області так званої ЛНР підтримав дії Кремля та очолив місцевий драматичний театр (від 2014 Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр евакуйовано до Сіверськодонецька, а від 2022 — до Сум). За дії, що дестабілізують Україну та загрожують її територіальній цілісності, суверенітету та незалежності проти нього запроваджено персональні обмежувальні заходи (санкційні заходи) Україною, Євросоюзом, Канадою, Великою Британією, Японією, Швейцарією.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Колесник («Повія» за Панасом Мирним), Платон («Лиха іскра» І. Карпенка-Карого), Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Антоніо Терраччіні («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Рамзін («Вибір» Ю. Бондарева), Фердинанд («Підступність і кохання» Ф. Шіллера), Антоній («Антоній і Клеопатра» В. Шекспіра), Варавва (однойм. п’єса М. де Гельдерода); у кіно — Базіль («В’язні Бомона», 1970, 2 серії, реж. Ю. Лисенко), Карпенко (кінотрилогія «Дума про Ковпака», 1973–76, реж. Т. Левчук), Артем («Як гартувалася сталь», 1974, 6 серій), генерал Гурко («Шлях до Софії», 1977, 5 серій; обидва — т/ф, реж. М. Мащенко), Іван Хміль («Юркові світанки», 1974, 4 серії, т/ф, реж. М. Ільїнський), Сигидин («Високий перевал», 1981, 2 серії, т/ф, реж. В. Денисенко), Німий («Легенда про княгиню Ольгу», 1983, 2 серії, т/ф), Іван Сірко («Молитва за гетьмана Мазепу», 2001; обидва — реж. Ю. Іллєнко), Василь Сорока («Десь гримить війна», 1986, 3 серії, т/ф, реж. А. Войтецький), Джміль («Дорога на Січ», 1994, реж. С. Омельчук; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Степан («Гонка з переслідуванням», 1980, реж. О. Воронцов, Свердловська кіностудія), Сотник («Колесо історії», 1981, реж. С. Клименко, Одес. кіностудія худож. фільмів).
Рекомендована література
- Сатаєва Т. Михайло Голубович // Новини кіноекрана. 1988. № 11;
- Бакота Л. Про лицарство і честь // УК. 2002. № 7–8;
- Журавльова Т. Л. Михайло Голубович: Життя, вистави, фільми, спогади. Лг., 2003;
- Антипова А. Народжений у козацькій сорочці // ГУ. 2003, 20 берез.;
- Лавринець Н. Помер Михайло Голубович — український актор-зрадник, який отримав нагороду від Путіна // Апостроф [apostrophe.ua]. 2023, 09 жовт.
Завантажити статтю
Людина 
