Грабен

ГРА́БЕН (від нім. Graben — рів) — опущена ділянка поверхні земної кори, відокремлена скидами, рідше — підкидами, від суміжних відносно піднятих ділянок. Г. здебільшого ускладнює великі склепінні підняття та може утворюватись внаслідок активного опускання земної кори або підняття суміж. ділянок. Гол. причина утворення — виникнення розтягуючих тектон. сил при формуванні підняттів. Має витягнуту форму та досягає довжини декількох сотень кілометрів при ширині в десятки і перші сотні кілометрів. Розрізняють повздовжній (простежується вздовж простягання структури), поперечний (довга вісь перпендикулярна до вісі вміщувал. структури), клиноподібний, односторонній (обмежений скидами лише з одного боку). Прикладом палеозой. Г. є Дніпров.-Донец. рифт — Дніпров.-Донец. западина (ДДЗ), яка є найбільшою нафтогазонос. структурою Сх. України та займає більшу частину її лівобереж. Подніпров’я. В основі (фундаменті) Г. ДДЗ — докембрій. та девон. утворення. Загалом рифт виповнений палеозой. осадовими, вулканоген. та хемоген. товщами, потужність яких залежить повністю від рельєфу та структури поверхні докембрій. основи, реконструкція зворотно-ступінчастої будови.

Завантажити статтю