Грабовський Віктор Никанорович
Визначення і загальна характеристика
ГРАБО́ВСЬКИЙ Віктор Никанорович (07. 11. 1942, с. Баговиця Кам’янець-Поділ. р-ну Кам’янець-Поділ., нині Хмельн. обл.) — поет, публіцист, перекладач. Член НСПУ (1988). Заслужений діяч мистецтв України (2007). Всеукр. літ. премія ім. В. Сосюри (2004). Навч. у Львів. університеті (1964–67). Відтоді працював у період. виданнях, зокрема 1979–90 — в. о. зав. відділів критики, публіцистики г. «Літературна Україна»; від 1990 — гол. ред. видавництва «Білий птах»; 1992–2005 — заступник гол. ред. «Народної газети», «Самостійної України», «Слова Просвіти», від 2005 — «Літературної України». Автор кн. лірики «Конари» (1983), «Дерево слова» (1987; обидві — Київ), «Вербна неділя» (Біла Церква, 2002), «П’янка розрада» (Ніжин, 2005), «Острів милосердя» (2005), «Пісня збирача нектару» (2006; обидві — Київ). Переклав українською мовою повісті «Його великий день» Р. Моріца (1987), «Діти з Вербної річки» С. Булаїча (1989); вибр. поезії К. Войтили (Папа Іван-Павло ІІ), що склали зб. «Святиня» (2001; усі — Київ); низку творів зі слов’ян. та прибалт. мов. Публікував у періодиці дослідн. есе про походження України-Руси, автора «Слова о полку Ігоревім»; творчість М. Шолохова, І. Драча, М. Вінграновського, В. Забаштанського, П. Перебийноса, Б. Олійника, П. Мовчана, О. Мишанича та ін.; крит. огляди літ. процесу.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
