Гранаткін Геннадій Іванович

ГРАНА́ТКІН Геннадій Іванович (18. 04(01. 05). 1913, с. Урей № 1 Пензен. губ., нині Мордовія, РФ — 19. 01. 1990, Київ) — архітектор. Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1983). Член САУ (1938). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Середньоазіат. індустр. інститут (Ташкент, 1938). Відтоді працював арх. у Ташкенті: в «Ташміськпроекті» (1939–41); ст. арх., кер. бригади «Київдіпротрансу» (1945–60); гол. арх. проекту в НДІ Академії будівництва і архітектури УРСР (1960–63); гол. арх. проекту, кер. відділу Київ. зонал. НДІ експерим. проектування (1963–81). Автор проектів споруд: літнього кінотеатру у Ташкенті (1940), поліклініки у Вінниці (1947); залізнич. вокзалів: у Чернігові (1950, співавт.), м. Унгени (Молдова), м. Чоп Закарп. обл. (обидва — 1953), Знам’янці Кіровогр. обл. та Слободці Микол. обл. (обидва — 1954), Бресті (1956, співавт.), Магнітогорську (РФ, 1959, співавт.); філіалу Упр. Одес.-Кишинів. залізнич. дороги в Одесі (1955); гуртожитків у Києві (Дарниця, 1956), лаборатор. корпусів у Воронежі (РФ) та Запоріжжі (обидва — 1957, співавт.). Брав участь у проектуванні станцій Київ. метрополітену «Арсенальна», «Дніпро», «Хрещатик» (усі — 1960), «Більшовик» (нині «Шулявська», 1963); реконструкції Київ. центр. стадіону (нині Нац. спорткомплекс «Олімпійський», 1965–69, 1978–80), адм. будинку Міністерства легкої промисловості (Київ, 1974), Інформ.-обчислюв. центру Упр. Укр. цивіл. авіації (нині фірма «Авіалінії України», 1975).

Літ.: Запорожцев Г. П., Якушин С. И. Новые железнодорожные вокзалы. Москва, 1957; Київський метрополітен. К., 1962; Головко Г. В., Коломиец Н. С. Киевский метрополитен. К., 1963; Київ: Турист. путівник. К.; Л., 2001.

В. І. Козиренко